розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він працював у публічному акціонерному товаристві "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" і за час роботи отримав професійне захворювання. Йому було встановлено третю групу інвалідності. Посилаючись на те, що він втратив професійну працездатність, стан його здоров'я незадовільний, у результаті чого він змушений вживати лікарські засоби та не може займатися всіма видами фізичної праці, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 60 тис. грн.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 рокурішення місцевого суду змінено у частині розміру моральної шкоди, зменшено її розмір з 20 тис. грн. до 5 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд, правильно застосувавши положення ч. 1 ст. 153, ст. 237-1 КЗпП України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обгрунтованого висновку про те, що у зв'язку з дією шкідливих факторів виробництва на підприємстві відповідача здоров'ю ОСОБА_2 було завдано шкоду, у результаті чого йому було встановлено третю групу інвалідності. При цьому розмір моральної шкоди, завданої позивачеві, визначено апеляційним судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,