Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комерційного комунального унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло-інвест" про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києві від 3 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києві від 24 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що умовами договору про участь у фонді фінансування будівництва від 3 вересня 2010 року, укладеного між нею та комунальним комерційним унітарним підприємством "Фінансова компанія "Житло-інвест" (далі - ККУП "ФК "Житло-інвест"), передбачалась її участь у ФФБ житлового будинку по проспекту Правди, 80-82 у м. Києві. Запланований строк введення вищевказаного житлового будинку в експлуатацію, згідно договору - грудень 2010 року. За умовами договору від 6 жовтня 2010 року, укладеного між цими сторонами, відповідач відступив на користь позивача майнові права на квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2015 року визнано недійсним договір про участь у ФФБ від 3 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ККУП "ФК "Житло-інвест", та визнано недійсним договір відступлення майнових прав від 6 жовтня 2010 року, укладений між цими ж сторонами.

Зазначала, що договори, які були укладені між нею та ККУП "ФК "Житло-інвест" були укладені під впливом обману з боку відповідача, останній фактично безпідставно користувався її грошовими коштами у сумі 679 526 грн, а тому, своїми діями завдав їй збитків, які підлягають відшкодуванню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 22 ЦК України з урахуванням вимог ч. 2 ст. 230 ЦК України (тобто сума 3% річних, сума інфляційних витрат, проценти за користування чужими грошовими коштами, упущена вигода мають бути відшкодовані у подвійному розмірі).

Вважала, що оскільки договори визнані недійсними, вона, відповідно до ст. 216 ЦК України, має право на повернення відповідачем грошових коштів у сумі, яка відповідає ціні на момент відшкодування фінансової послуги, що визнана недійсною, тобто з розрахунку 72,29 кв. м 18 000 грн/кв. м, що становить 1 301 220 грн.

Ураховуючи наведене, просила стягнути з відповідача на свою користь реституцію вартості фінансової послуги, що визнана недійсною у сумі 1 301 220 грн, 212 570,62 грн подвійну суму 3% річних, 1 181 546,21 грн подвійну суму інфляційних витрат, 803 981,64 грн подвійну суму за користування чужими грошовими коштами, 123 537,82 грн подвійну суму компенсації упущеної вигоди.

Рішенням Подільського районного суду м. Києві від 3 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києві від 24 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ККУП "ФК "Житло-інвест" на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 679 526 грн. Стягнуто з ККУП "ФК "Житло-інвест" у дохід держави судовий збір у розмірі 6 795,26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині визначення розміру реституції та в частині визначення розміру відшкодування збитків, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про стягнення зККУП "ФК "Житло-інвест" на користь ОСОБА_4 679 526 грн, суди прийшли до вірного висновку, що дані кошти були нею внесені на виконання умов договору про участь у фонді фінансування будівництва від 3 вересня 2010 року, який у судовому порядку було визнано недійсним.

Оскільки позивачем не доведено умислу відповідача, щодо приховування від неї обставин, які мали істотне значення та не надано доказів визнання договорів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України, суди вірно не застосували положення ч. 2 ст. 230 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд установив фактичні обставини справи, правильно застосував норму ст. 625 ЦК України та дійшов вірного висновку, що ККУП ФК "Житло-інвест" не прострочило виконання грошового зобов'язання, так як рішенням суду було лише визнано договори недійсними та на ККУП ФК "Житло-інвест" не покладалось обов'язку по сплаті коштів.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києві від 3 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києві від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.