розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міська агенція з приватизації житла Одеської міської ради", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання незаконним розпорядження з приватизації житла, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна, повернення житла у первісний стан, за зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2015 року,

У червні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року позивачів ОСОБА_7, ОСОБА_6, малолітню ОСОБА_8 визнано такими, що втратили право на житло і знято з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1.

Скориставшись зазначеним рішенням місцевого суду відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 виконали рішення в 2006 році, була анульована реєстрація ОСОБА_7, ОСОБА_6, малолітньої ОСОБА_8 у спірній квартирі.

На підставі розпорядження органу приватизації від 26 грудня 2006 року № 202079, свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 2006 року № 19-22711 спірна квартира була передана у спільну часткову власність ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавці) та ОСОБА_11 (покупець), останній отримав у власність спірне нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2013 року, який був укладений між ОСОБА_11 (продавець) і ОСОБА_12 (покупець), остання стала власником спірної квартири.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2007 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року скасовано, матеріали повернуті на новий розгляд до місцевого суду.

Позивачі посилалися на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 вересня 2010 року рішення Київського районного суду Одеської області від 26 лютого 2010 року було скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили право користування спірною квартирою, зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

Зазначеним рішенням також відмовлено в позові ОСОБА_6, яка діяла у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_7, до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним розпорядження з приватизації спірної квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та про визнання осіб (відповідачів) такими, що втратили право користування спірним житлом з тих підстав, що позов про визнання незаконним розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, яке отримали ОСОБА_9, ОСОБА_10, заявлені до неналежного відповідача.

Посилаючись на зазначені обставини, рішення судів, які набули чинності, позивачі просили задовольнити їх уточнені позовні вимоги та визнати незаконним розпорядження органу приватизації від 26 грудня 2006 року про надання свідоцтва про право власності на спірне житло на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_10, визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_10, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 вересня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо спірної квартири, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2013 року, який був укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо спірної квартири та витребувати нерухоме майно у ОСОБА_12, повернути зазначену квартиру у первісний стан, у комунальну власність Одеської міської ради.

Відповідач ОСОБА_12 у грудні 2014 року звернулася до суду із зустрічним позовом та просила визнати за нею право власності на спірну квартиру, зобов'язати ОСОБА_6, неповнолітню ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не перешкоджати їй у користуванні спірною квартирою, вселити її.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2015 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 26.12.2006 року № 202079 про передачу ОСОБА_9 і ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність в порядку приватизації.

Визнано недійсним свідоцтво від 26.12.2006 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 26.12.2006 року № 202079.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29 червня 2007 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 16 серпня 2013 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_12.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні іншої частини позову.

ОСОБА_12 - у задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою та вселення відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_9 - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 просять скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року у частині задоволення позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами процесуального права. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та не переглядаються судом касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скористалися незаконним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року і незаконно приватизували спірну квартиру, а тому дійшли висновку про визнання незаконним і скасування розпорядження органу приватизації про надання свідоцтва про право власності на спірне житло на їх ім'я, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру на спірне житло на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У зв'язку з незаконною приватизацією спірної квартири, яку здійснили ОСОБА_9 та ОСОБА_10, договори купівлі-продажу від 29 вересня 2007 року та від 16 серпня 2013 року є недійсними.

За своїм правовим положенням сторони у справі є користувачами спірного житла і незважаючи на те, що позивачі у справі не були сторонами угод від 29 вересня 2007 року та від 16 серпня 2013 року, їх права на користування спірним житлом підлягають захисту шляхом визнання зазначених угод недійсними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв'язку з визнанням незаконним розпорядження органу приватизації від 26 грудня 2006 року, недійсним свідоцтво про право власності від 26 грудня 2006 року, а також визнанням недійсними договорів купівлі-продажу, а на підставі останнього договору ОСОБА_12 стала власником спірної квартири, тому відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8 про витребування нерухомого майна спірної квартири у ОСОБА_12, повернення її у первісний стан у комунальну власність Одеської міської ради не переглядала.

Як установлено судами попередніх інстанцій, в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 з 1975 року проживали і мали реєстрацію: ОСОБА_9 та її брат ОСОБА_16

У 1976 році до квартири вселилася і зареєструвалася дружина ОСОБА_16 - ОСОБА_7, в 1992 році вселилася та зареєструвалася їх дочка ОСОБА_6

У 1996 році вселився та зареєструвався син ОСОБА_9 - ОСОБА_10, з 2003 року в квартирі проживає і зареєстрована неповнолітня дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_8

Крім того, у період з 1994 року по 2006 рік у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (дружина та донька ОСОБА_6).

З 2003 року між колишніми членами однієї родини тягнеться спір щодо користування квартирою: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з однієї сторони, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 - з другої. ОСОБА_16 помер у 2008 році.

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ВГІРФО Київського РВ УМВС України в Одеській області, про визнання осіб такими, що втратили право на житло, та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку позов задоволено в повному обсязі, рішення набрало законної сили і було виконано: оформлено зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_6, ОСОБА_7, малолітньої ОСОБА_8 у спірній квартирі.

Після виконання зазначеного вище судового рішення у квартирі залишилися проживати та були зареєстровані мати з сином - ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Розпорядженням органу приватизації від 26 грудня 2006 року № 202079 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,5 кв. м передано у спільну часткову власність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у рівних частках та 26 грудня 2006 року видане відповідне свідоцтво про право власності на житло.

17 січня 2007 року право власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстроване в КП "ОМБТІ та РОН".

29 вересня 2007 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_11 купив квартиру АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_17 02 жовтня 2007 року, право власності ОСОБА_11 на зазначену квартиру зареєстроване у КП "ОМБТІ та РОН".

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2007 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ВГІРФО Київського РВ УМВС України в Одеській області, про визнання осіб такими, що втратили право на житло, та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа - Одеська міська агенція з приватизації житла, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру, розпорядження органу приватизації та про визнання осіб такими, що втратили право на житло, виселення та зобов'язання вчинити певні дії в задоволенні первісного позову відмовлено, здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року, зобов'язано Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області анулювати зняття ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з реєстраційного обліку; зустрічний позов задоволено та визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 26 грудня 2006 року № 19-22711, видане органом приватизації на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,5 кв. м, визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 26 грудня 2006 року № 202079, визнано ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що втратили право на житло у спірній квартирі, зобов'язано ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з реєстраційного обліку за спірною адресою та виселено з даної квартири.

На підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року першим заступником начальника УЖКГ та ПЕК ОСОБА_18 05 травня 2010 року винесено розпорядження "Про визнання недійсними розпорядження органу приватизації № 202079 від 26 грудня 2006 року та свідоцтва № 19-22711 від 26 грудня 2006 року про право власності на житло".

Розпорядженням органу приватизації від 06 липня 2010 року № 213615 передано квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних частках.

06 липня 2010 року УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради видане свідоцтво про право власності на житло, за яким квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на правах спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних частках.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 вересня 2010 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ВГІРФО Київського РВ УМВС України в Одеській області, про визнання осіб такими, що втратили право на житло та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ВГІРФО Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа - Одеська міська агенція з приватизації житла, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру, розпорядження органу приватизації та про визнання осіб такими, що втратили право на житло, виселення та зобов'язання вчинити певні дії.

16 серпня 2013 року ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_12 купила квартиру АДРЕСА_1, договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2013 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та визнано незаконним і скасовано розпорядження першого заступника начальника УЖКГ та ПЕК ОСОБА_18 від 05 травня 2010 року № 113 "Про визнання недійсними розпорядження органу приватизації № 202079 від 26 грудня 2006 року та свідоцтва № 19-22711 від 26 грудня 2006 року про право власності на житло"; визнано незаконним і скасоване розпорядження органу приватизації від 06 липня 2010 року № 213615 про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних частках; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло видане 06 липня 2010 року УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року і ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2014 року здійснено поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року і анульовано зняття з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Суди встановили, що право користування спірною квартирою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 набули відповідно до вимог закону. Внаслідок конфлікту, що існує більше 10 років, сторони перешкоджали один одному у користуванні квартирою: визнавали такими особами, що втратили право на користування житлом, оформляли приватизацію квартири, проводили відчуження квартири. Судовими рішеннями і судовим ухвалами відновлювалось право на користування спірною квартирою кожної сторони.

Так, рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2005 року про визнання ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 такими, що втратили право користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку скасоване апеляційним судом 04 грудня 2007 року (в провадженні апеляційного суду ця справа перебувала з 24 липня 2007 року), надалі в 2010 році ОСОБА_9 і ОСОБА_10 рішенням як районного суду, так і апеляційного суду у задоволенні позову про визнання ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 такими особами, що втратили право на користування житлом, було відмовлено (справа за № 2-608/10).

Письмові докази (довідка з поштового відділення № 38, з КУ "ЦПМСД № 3", з загальноосвітньої школи № 78, з КУ "Дитяча міська поліклініка № 6", квитанції про сплату комунальних послуг у спірній квартирі, довідка з місця проживання) свідчать, що позивачі у спірній квартирі на момент її приватизації у 2006 році проживали.

Право громадян на приватизацію житла, що знаходиться в державній власності, визначено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а порядок приватизації житла встановлено Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у приватну власність громадян.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного жилого фонду" передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають у цій квартирі.

Матеріали цієї справи і матеріали цивільної справи № 2-608/10 свідчать, що на момент оформлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приватизації квартири існував спір між мешканцями цієї квартири щодо порядку користування і про наявність цього спору їм було відомо.

Суд першої інстанції, з яким також погодилася колегія суддів апеляційного суду, дійшов висновку, що при оформленні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у 2006 році приватизації квартири АДРЕСА_1 були порушені права позивачів на користування жилою площею у зазначеній квартирі, тому вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в частині визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ст. 658 ЦК України).

У зв'язку з тим, що суд визнав недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане УЖКГ та ПЕК виконкому Одеської міськради 26 грудня 2006 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не були власниками квартири і не мали права продажу цього майна.

Наявність права власності на спірну квартиру у ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2013 року порушує права мешканців квартири на її користування.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування зазначених висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.