розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року,

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" (далі - ТОВ ""Преображенівське") звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 12 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_6 строком на п'ять років був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач надав позивачеві в оренду належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за використання якої позивач зобов'язався сплачувати відповідачеві орендну плату у розмірі 3 % вартості земельної ділянки, при цьому серед іншого за умовами договору відповідач зобов'язався не вчиняти дії, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою.

Крім того, 12 вересня 2010 року між позивачем та ОСОБА_6 строком на п'ять років був укладений ще один договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач надав позивачу в оренду належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,689 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за використання якої позивач зобов'язався сплачувати відповідачу орендну плату у розмірі 3 % вартості земельної ділянки, при цьому серед іншого за умовами договору відповідач зобов'язався не вчиняти дії, які перешкоджали б позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою.

Отже, позивач орендував у відповідача належні йому дві земельні ділянки загальною площею 13,377 га.

З моменту укладення договорів позивач належним чином виконував умови останніх, сплачуючи відповідачу визначену договорами оренди плату за користування земельними ділянками.

Відповідно до намірів у 2013 році засадити вказані земельні ділянки сільськогосподарською культурою - соняшником позивачем були проведені відповідні роботи з підготовки вказаних земельних ділянок до засіву, а саме: земельні ділянки були культивовані, дисковані тощо, при цьому всього було виконано робіт на загальну суму 15 950,20 грн.

Однак замість того, щоб виконувати умови договору, у квітні 2013 року член родини орендодавця ОСОБА_6 - ОСОБА_7, діючи разом та при повній підтримці і сприянні її протиправним діям орендодавця та інших членів їхньої родини, шляхом фізичного спротиву працівникам ТОВ "Преображенівське", погроз, виведення на орендовані товариством земельні ділянки сторонньої техніки, не допуску на земельні ділянки працівників ТОВ "Преображенівське", перешкодили разом з відповідачем позивачу розпочати роботу з посіву соняшника, при цьому, не зважаючи на звернення позивача до Павлоградської міжрайонної прокуратури, декілька викликів працівників Юр'ївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, орендодавець та члени його родини самостійно засіяли орендовані позивачем земельні ділянки. У результаті цих дій позивачу спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 52 210 грн.

Крім того, позивач вважає, що діями відповідача йому також спричинено і моральну шкоду, яка виражається у приниженні ділової репутації юридичної особи, оскільки після самовільного захвату орендованих позивачем земельних ділянок, останній був змушений змінити звичний ритм праці, плани, графіки виконання робіт, трудовий розпорядок тощо, яку позивач оцінює в 50 000 грн.

Посилаючись на ст. ст. 11, 22, 23, 407, 409, 410, 610, 611, 614, 626, 792, 1166, 1190 ЦК України, ст. ст. 3, 4 ЦПК України позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування завданих матеріальних збитків 68 160,20 грн, на відшкодування завданої моральної шкоди 50 000 грн та судові витрати.

Не погоджуючись з цими позовними вимогами відповідач ОСОБА_6 пред'явив зустрічний позов про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, а також в ході розгляду справи надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування заявлених вимог, вказуючи, що дійсно є власником земельної ділянки площею 6,688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Преображенівської сільської ради Юр'ївського району та належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.

Разом з тим договір оренди земельної ділянки від 12 вересня 2010 року, укладений між ним та позивачем у справі стосовно земельної ділянки площею 6,688 га він ніколи не підписував та не укладав, при цьому на договорі, а також на всіх доданих до нього документах не міститься його підпису, при цьому той підпис, що міститься на договорі та додатках до нього, виконаний кимось іншим замість нього.

Отже, позивач без жодних правових підстав використовує належну йому земельну ділянку площею 6,688 га та отримує від цього прибуток.

Окрім того, зазначав, що акт прийому-передачі цієї земельної ділянки в оренду, що долучений до договору, взагалі ніким не підписаний.

За таких обставин вважав необхідним та просив договір оренди земельної ділянки площею 6,688 га, що належить йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12 вересня 2010 року, визнати недійсним, застосувавши до нього наслідки нікчемного правочину та зобов'язати позивача повернути належну йому земельну ділянку площею 6, 688 га.

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" Юр'ївського району Дніпропетровської області на відшкодування завданих матеріальних збитків 68 160,20 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" Юр'ївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" Юр'ївського району Дніпропетровської області на відшкодування судових витрат 681,60 грн.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що мала місце фактична передача земельних ділянок, виконання сторонами умов договорів, при цьому відповідач приступив до виконання своїх обов'язків та реалізації своїх прав щодо отримання орендної плати та відповідно фактично схвалив спірні договори, а тому підстави для визнання таких недійсними відсутні, оскільки саме по собі підписання договору іншою особою, за наведених вище обставин, не може бути підставою для визнання такого недійсним, оскільки своє волевиявлення щодо вказаних договорів відповідач проявив у фактичному їх виконанні.

Відповідачем шляхом уповноваження ОСОБА_7, яка є третьої особою у справі, були здійснені заходи щодо перешкоджання ТОВ "Преображенівське" у обробці орендованих спірних земельних ділянок, які у 2013 році були засіяні власником, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки. Також судами не встановлено правових підстав для стягнення моральної шкоди.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 2001 року, виданого Преображенською сільською радою Юр'ївського району, є власником земельної ділянки площею 6,688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Преображенської сільської ради Юр'ївського району, при цьому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 2002 року, виданого Юр'ївською райдержадміністрацією, є також власником земельної ділянки площею 6,689 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Преображенської сільської ради Юр'ївського району.

12 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Преображенівське" Юр'ївського району строком на 5 років було укладено договір оренди належної відповідачу ОСОБА_6 земельної ділянки площею 6,688 га, відповідно до умов якого відповідач передав позивачеві в оренду належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за що позивач зобов'язався сплачувати орендну плату у грошовій або натуральній формі та розмірі 3 % вартості земельної ділянки, що становить 2 554,94 грн.

Цей договір зареєстрований у відділі Юр'вського району, про що у Державному реєстрі земель 07 лютого 2012 року вчинено запис за № 121580004000436, а отже, останній є укладеним.

Також 12 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Преображенівське" Юр'ївського району строком на 5 років також було укладено договір оренди належної відповідачу ОСОБА_6 земельної ділянки площею 6,689 га, відповідно до умов якого відповідач передав позивачеві в оренду належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за що позивач зобов'язався сплачувати орендну плату у грошовій або натуральній формі та розмірі 3 % вартості земельної ділянки, що становить 2 554,94 грн.

Цей договір зареєстрований у відділі Юр'ївського району, про що у Державному реєстрі земель 07 лютого 2012 року вчинено запис за № 122580004000437, а отже, останній також є укладеним.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що спірні договори та всі додатки до них підписані від імені ОСОБА_6 - його невісткою ОСОБА_7, про що не заперечували сторони у справі.

Відповідач за спірними договорами протягом 2010-2012 років включно отримував орендну плату в натуральній формі, про що свідчать надані позивачем копії відомостей за період з 2010 по 2012 рік включно на отримання орендної плати за договорами.

У квітні 2013 року невістка відповідача ОСОБА_7 разом з синами перешкодили працівникам ТОВ "Преображенівське" засіяти зерном соняшника орендовані позивачем земельні ділянки, оскільки не допустили на земельні ділянки відповідача працівників ТОВ "Преображенівське", які мали намір засіяти землю, шляхом фізичного спротиву, виведення на орендовані земельні ділянки сторонньої техніки.

З приводу таких дій родини відповідача позивач у квітні 2013 року звертався до Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області з відповідною заявою, на що отримав відповідь про необхідність звернутися до Юр'ївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до довідки Юр'ївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05 вересня 2013 року № 5651 позивач чотири рази звертався до Юр'ївського РВ з відповідними заявами, кримінальні провадження були закриті.

У результаті створення перешкод у користуванні земельними ділянками, самовільним її засівом в 2013 році орендодавцем позивачу спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме: позивач мав намір засіяти орендовані земельні ділянки сільськогосподарською культурою - соняшником, із розрахунку збору врожаю 17 центнерів з 1 га (загальною вагою врожаю соняшника 22 тони 740 кг) тобто 90 960 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що упущена вигода у вигляді недоотриманого прибутку за вирахуванням витрат, пов'язаних із збором врожаю, складає 52 210 грн, про що позивачем наданий відповідний розрахунок та довідка про врожайність соняшника в господарстві за 2012 рік, що склала саме 17,0 ц/га, а також згідно з наданими позивачем розрахунками вбачається, що господарством також були понесені і фактичні затрати на обробіток земельних ділянок в сумі 15 950,20 грн, зокрема дискування та культивація земельних ділянок під час підготовки її до посіву.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності, на що суди не звернули уваги.

Договір оренди земельної ділянки площею 6,688 га від 12 вересня 2010 року, укладений від імені власника землі, ним не підписувався, а тому висновки судів про відмову у позові ОСОБА_6 є передчасними.

Прийняття виконання може бути підставою для визнання дійсним договору, момент укладення якого не пов'язується із нотаріальним посвідченням (державною реєстрацією), у разі усної домовленості сторін про предмет цього договору та коли сторони були уповноваженими на його вчинення (ч. 2 ст. 218 ЦК України).

Оспорюваний договір оренди земельної ділянки підписаний не орендодавцем, обставин прийняття виконання саме ОСОБА_6 не з'ясовано.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 28 Закону України "Про оренду землі" орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Преображенівське", що заявлені лише до ОСОБА_6, суди належним чином не перевірили доводи відповідача за цим позовом щодо відсутності його вини.

Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - задовольнити.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.