розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" до ОСОБА_3 про стягнення збитків, орендної плати та розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" на рішення Сумського районного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року та касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Сумського районного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним вище позовом, мотивуючи його тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,72 га, що знаходиться на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

20 січня 2005 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" (далі - ТОВ "Агрофірма "Косівщинська") укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років зі сплатою орендної плати у розмірі 442 грн, що становить 1,5 % від грошової оцінки землі і вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

01 січня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір, за умовами якого п. 8 договору оренди землі від 20 січня 2005 року викладено у новій редакції, збільшено строк оренди земельної ділянки до 10 років та визначено орендну плату в розмірі 1 083 грн 75 коп. за рік.

Однак відповідач у порушення умов зазначеного договору оренди земельної ділянки за період 2011-2013 років у встановлений строк орендну плату не сплачував.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" на її користь заборгованість з орендної плати у розмірі 1 147 грн 69 коп., 3 % річних у розмірі 98 грн 01 коп., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 221 грн 74 коп., пеню за прострочення виплати орендної плати за 2012 рік в сумі 149 грн 20 коп., та розірвати договір оренди землі від 20 січня 2005 року.

У березні 2015 року ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" пред'явило зустрічний позов до ОСОБА_3, у якому просило суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений з нею, стягнути 1 443 грн 19 коп. виплаченої за 2013 рік орендної плати з урахуванням суми переплати, 18 223 грн 58 коп. упущеної вигоди, а також судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами п. 29 договору оренди ОСОБА_3 зобов'язалася не вчиняти дії, які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою, проте на підставі договору від 28 грудня 2012 року передала належну їй земельну ділянку в оренду ТОВ "Авіс-Україна".

Згідно з укладеним договором ТОВ "Авіс-Україна" обробляло земельну ділянку позивача протягом 2013-2014 років, а ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" була позбавлена такої можливості, внаслідок чого були порушені права ТОВ "Агрофірма "Косівщинська", яка понесла збитки внаслідок протиправних дій позивача, в тому числі упущену вигоду в розмірі 13 613 грн 26 коп.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року, у задоволені позову ОСОБА_5 та зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" відмовлено.

У касаційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог, а в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог просить залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Косівщинська", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог, а в частині відмови у задоволенні первинного позову вимог просить залишити без змін.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" - відхиленню, з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Косівщинська", суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з його недоведеності, оскільки позивачем не надано доказів того, що він не використовував або був позбавлений права використання спірної земельної ділянки, внаслідок чого не отримало реальних доходів.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судами надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за період 2011-2012 роки не свідчить про систематичне невиконання стороною договірних зобов'язань і не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення первинного позову ОСОБА_3 про розірвання договору оренди не відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 січня 2000 року належить земельна ділянка площею 2,72 га, що знаходиться на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

20 січня 2005 року між нею та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років зі сплатою орендної плати у розмірі 442 грн, що становить 1,5 % від грошової оцінки землі і вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

1 січня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір, за умовами якого п. 8 договору оренди землі від 20 січня 2005 року викладено у новій редакції, збільшено строк оренди земельної ділянки до 10 років та визначено орендну плату у розмірі 1 083 грн 75 коп. за рік.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, п. 12 договору оренди землі, укладеного між сторонами, встановлено, що орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, тобто до 30 грудня кожного року дії договору оренди землі.

Судом встановлено, що орендна плата за 2011-2012 роки була сплачена 10 грудня 2013 року, тобто в указані роки орендар не сплачував орендну плату, чим порушив умови договору оренди.

При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема в цьому випадку у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

У п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди.

Зазначена позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не надав належного правового обґрунтування та оцінки п. 12 договору оренди землі; не врахував наявність вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2011 - 2012 роки та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" до ОСОБА_3 про стягнення збитків, орендної плати та розірвання договору оренди землі залишити без змін.