розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до акціонерної компанії "Харківобленерго" про визнання дій неправомірними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - АК "Харківобленерго") про визнання дій неправомірними.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06 липня 2009 року під час перевірки електроустановки в його будинку по АДРЕСА_1, працівниками Холодногірського РВЕ АК "Харківобленерго" був складений сфабрикований, на його думку, акт про порушення Правил користування електричною енергією для населення та зроблено донарахування на суму 7 947 грн 66 коп. На підставі зазначеного акта світло за його адресою неодноразово відключалося, а саме: у 2011 - 2013 роках - з 17 жовтня 2011 року по 11 лютого 2013 року на 484 дні; в 2013 - 2014 роках - з 30 липня 2013 року по 11 квітня 2014 року на 254 дні. Вважав, що такі відключення відбулися з порушенням його прав та діючого законодавства, тому, просив суд визнати дії відповідача при відключенні світла за вказані періоди неправомірними.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені в справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Пунком 53 зазначених Правил передбачається, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках передбачених п. 35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. У разі відмови споживача відшкодувати збитки енергопостачальник передає справу до суду.

Пункт 35 вказаних Правил передбачає підстави відключення споживача у разі, самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному п. 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості; неоплати за встановлення нового приладу обліку відповідно до п. 17 або інших платежів згідно з цими Правилами; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відключення будинку позивача від електроенергії відбулось правомірно та з дотриманням порядку відключення споживачів від електропостачання за наявності заборгованості за електроенергію, передбаченого Правилами користування електричною енергієюдля населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , оскільки заборгованість у розмірі 7 947 грн 66 коп., яку стягнуто з нього на користь АК "Харківобленерго" рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 травня 2011 року, яке набрало законної сили, позивачем не сплачено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2015 рокузалишити без змін.