Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Миколаївська міська рада, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що йому на праві власності належить 35/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 774 кв. м. Іншими співвласниками вказаного домоволодіння є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Оскільки між ним та відповідачами не досягнуто згоди з приводу користування вказаною земельною ділянкою, позивач просив встановити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2015 року скасовано, позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 774 кв. м відповідно до варіанту № 4 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2016 року № 115-005 (додаток № 6). Виділено у користування ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 421,32 кв. м, у тому числі: під будівлями - 80,98 кв. м, земельну ділянку індивідуального користування -340,34 кв. м.

Виділено у користування ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 153,71 кв. м, у тому числі: під будівлями - 90,29 кв. м, земельну ділянку індивідуального користування - 63,42 кв. м.

Виділено у користування ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 198,97 кв. м, у тому числі: під будівлями - 177 кв. м, земельну ділянку індивідуального користування - 21,97 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким установити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 1 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2016 року № 115-005.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням виконкому Миколаївської міськради депутатів трудящих від 26 жовтня 1954 року № 2002 за землекористувачами по АДРЕСА_1 зареєстрована земельна ділянка, загальною площею 767 кв. м (а. с. 5, 6, т. 1).

Між колишніми співвласниками вказаного домоволодіння неодноразово у судовому порядку та на підставі договорів вирішувалися спори щодо порядку користування земельною ділянкою.

Востаннє співвласники уклали нотаріально посвідчений договір про порядок користування земельною ділянкою від 07 жовтня 1966 року (а. с. 209, 210, т. 1). З цього часу інший порядок користування земельною ділянкою не визначався.

Згідно з зазначеним договором та схематичним планом, за цією угодою була передбачена межа (дерев'яна огорожа) між земельними ділянками із західної сторони земельних ділянок, які належали ОСОБА_12 (нині позивач ОСОБА_4) і ОСОБА_13 (нині - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8), загальною площею 205,72 кв. м, та з іншої - східної, які належали ОСОБА_14 і ОСОБА_15 (нині - ОСОБА_5), загальною площею 246 кв. м.

Крім того, земельна ділянка, яка належала ОСОБА_12 площею 104 кв. м, також була виділена огорожею.

Таким чином, земельна ділянка за вказаною адресою була поділена на три окремі земельні ділянки, кожна з яких була виділена огорожею та мала відокремлений вихід на вулицю.

При цьому, у користуванні ОСОБА_14 і ОСОБА_15, яким належало 41/100 частини домоволодіння, знаходилася земельна ділянка площею 246 кв. м, у користуванні ОСОБА_13 (14/100 частини) - площею 104,72 кв. м, у користуванні ОСОБА_12 (45/100 частини) - площею 104 кв. м.

На підставі договорів про відчуження нерухомого майна, зазначені 41/100 частини домоволодіння перейшли у власність ОСОБА_5, 14/100 частини - у власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а 45/100 частини - у власність ОСОБА_4

ОСОБА_4 переобладнав належну йому 1/10 частини житлового будинку у нежитлове приміщення магазину продовольчих товарів, яке виділено за окремою адресою: АДРЕСА_2, та отримав відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27 серпня 2004 року НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 11). На вільній ділянці біля магазину ОСОБА_4 збудував житловий будинок під літ. "Я", загальною площею 143,8 кв. м. Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25 вересня 2007 року зазначений будинок виділено за окремою адресу: АДРЕСА_3, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2007 року НОМЕР_2.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору міни від 05 серпня 2008 року ОСОБА_4 передав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_16, яка отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно за цією адресою.

У подальшому ОСОБА_16 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу частки житлового будинку від 18 листопада 2009 року № 1773 та № 1775 відчужила ОСОБА_9 та ОСОБА_10 72/100 та 28/100 частки вказаного житлового будинку відповідно.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 27 лютого 2007 року № 461, 41/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських та побутових споруд та побудов, що належали ОСОБА_5, було виділено за окремою адресою: АДРЕСА_4 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 жовтня 2008 року № 2014 й виготовлено технічний паспорт.

Органами місцевого самоврядування не вирішувалось питання про закріплення за новими адресами одного домоволодіння відповідної площі земельної ділянки.

Судовою земельно-технічною експертизою від 02 квітня 2015 року № 1175-1177 розроблено чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою (а. с. 5170, т. 2).

В апеляційному суді за клопотанням ОСОБА_5 проведена додаткова судова будівельно-технічна експертизи від 16 березня 2016 року № 115-005, яка призначалась для розробки варіанту порядку користування земельною ділянкою з урахуванням договору попередніх співвласників домоволодіння від 07 жовтня 1966 року. Експертом розроблено чотири варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз'яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт ОСОБА_17 пояснила, що усі співвласники, які в подальшому придбали відповідні частки, в цілому дотримувались встановленого у 1966 році порядку користування спірною земельною ділянкою. Зміни стосувалися лише забудови земельних ділянок. При цьому вона зазначила, що забудова проводилась кожним зі співвласників у цілому у межах раніше виділених ділянок.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив порядок користування спірною земельною ділянкою за варіантом № 4 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2016 року № 115-005, що розроблений відповідно до умов договору від 1966 року, укладеного попередніми співвласниками. Колегія суддів враховувала, що ОСОБА_4 самостійно на власний розсуд розпорядився земельною ділянкою, яка перебувала у його користуванні, забудувавши її повністю будівлями, зокрема, розмістивши на ній будівлю магазину та ще один житловий будинок, який в подальшому відчужив.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.