розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради, Комунального закладу освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що він, полковник у відставці Збройних Сил України, звільнений з лав Збройних Сил України наказом Міністра оборони України з правом носіння військової форми одягу, учасник бойових дій, нагороджений урядовими нагородами, 25 серпня 2010 року був призначений на посаду заступника начальника Комунального закладу освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради.

Наказами Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради та Комунального закладу освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради від 30 квітня 2015 року № 70-0/1-к та № 21-К/ТР позивача звільнено з займаної посади з 27 квітня 2015 року на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважав, що звільнення його з посади заступника начальника учбового закладу було незаконним, безпідставним та таким, що порушує законодавство, оскільки згідно п. 13 ст. 12 Розділу III Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасники бойових дій мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Крім того, звільнення 27 квітня 2015 року відбулося тоді, коли позивач був тимчасово непрацездатним.

Просив поновити його на роботі на посаді заступника начальника Комунального закладу освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради, стягнути з Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 квітня 2015 року до дня поновлення на роботі та стягнути з Комунального закладу освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради і Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено,що наказом начальника Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради від 25 серпня 2010 року № 157-0/13 ОСОБА_4 призначений на посаду заступника начальника Комунального закладу освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради упродовж 2014-2015 навчальних років, згідно з наказом від 29 серпня 2014 року № 75 виконував обов'язки заступника начальника ліцею з навчальної роботи.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 17 грудня 2014 року № 787 з метою економного та раціонального використання коштів міського бюджету та враховуючи зменшення контингенту учнів ліцею внесено з 01 березня 2015 року зміни до затвердженого раніше штатного розпису ліцею, а саме кількість посад зменшена з 63 до 60. Керівнику ліцею було доручено привести штатний розпис ліцею відповідно до затвердженого штатного розпису з 01 березня 2015 року та попередити працівників ліцею про можливе звільнення у зв'язку зі скороченням численності штату ліцею (а.с. 84, т. 1). При цьому скорочувалися і посада заступника начальника ліцею з навчальної роботи.

26 грудня 2014 року ОСОБА_4 отримав попередження від начальника ліцею про звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України та про те, що його буде звільнено 27 лютого 2015 року (а. с. 89, т. 1). Позивачу було роз'яснено причину звільнення, ознайомлено з відповідним рішенням виконкому міської ради та наказом Управління освіти і науки Дніпропетровської міської ради, запропоновано переведення на посаду вчителя предмету "Захисник Вітчизни" з неповним тижневим навантаженням 8 навчальних годин.

Від переведення на зазначену посаду позивач відмовився, про що він не заперечував у судовому засіданні

Наказом Управління освіти та науки від 23 лютого 2015 року № 31-0/4 звільнено ОСОБА_4 з посади заступника начальника ліцею 27 лютого 2015 року у зв'язку зі скороченням штатів за п. 1 ст. 40 КЗпП України, однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 був тимчасово непрацездатним, Управління освіти та науки 24 лютого 2015 року отримало клопотання ліцею щодо внесення змін до наказу про звільнення з займаної посади щодо дати звільнення.

30 квітня 2015 року ОСОБА_4 прибув до ліцею та подав листки непрацездатності, згідно з якими з 23 лютого по 25 травня 2015 року, з 26 по 30 березня 2015 року та з 30 березня по 27 квітня 2015 року він був тимчасово непрацездатним, у зв'язку з чим наказом Управління освіти та науки від 30 квітня 2015 року № 70-0/1-к його звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 27 квітня 2015 року.

У подальшому, з причин попущеної помилки у наказі про звільнення ОСОБА_4 з 27 квітня 2015 року, Управлінням освіти на науки Дніпропетровської міської ради видано наказ від 05 травня 2015 року № 71-0/1-к "Про внесення змін до наказу № 70-0/1-к від 30 квітня 2015 року" де остаточною датою звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України визначено 30 квітня 2015 року.

На виконання ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України Управлінням освіти та науки Дніпропетровської міської ради та Комунальним закладом освіти "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою" Дніпропетровської міської ради призначалася комісія з розгляду обґрунтованості змін до штатного розкладу ліцею, якою враховано рівень педагогічної підготовки, педагогічний стаж, досвід роботи на керівних посадах у загальноосвітніх навчальних закладах, вікові особливості, та те, що інші заступники начальника ліцею - ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яким була надана перевага на залишення на роботі, самостійно виховують дітей, наявність у ОСОБА_4 військової пенсії за вислугу років і пропозиція йому перейти на посаду вчителя предмету "Захист Вітчизни" від якої він відмовився.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що звільнення позивача проведено відповідачем з дотримання вимог трудового законодавства. На засіданні, на якому розглядалася кандидатура на звільнення враховано всі переваги, які мав кожний з заступників начальника ліцею. Крім того, повноваження і функціональні обов'язки заступників начальника ліцею різні, і скорочувалася саме посада, яку займав позивач. Помилка у наказі щодо дати звільнення не є підставою для визнання наказу незаконним. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ