Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
Ситнік О.М., Демяносова М.В., Ступак О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регул" до ОСОБА_4, треті особи: Реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділ Держземагентства у Софіївському районі Дніпропетровській області, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регул" (далі - ТОВ "Регул") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 01 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки № 75 загальною площею 7,620 га, що розташована на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Софіївському районі Дніпропетровської області від 13 травня 2011 року та вчинено запис за № 122528664000162. Згідно п. 8 договору, строк його дії становив 10 років.
26 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до позивача з заявою, у якій просила не обробляти її земельну ділянку, у зв'язку з наміром обробляти її самостійно. Позивачем на вказану заяву надано відповідь про недопущення розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.
На порушення умов договору відповідач передала в оренду земельну ділянку ОСОБА_5 Договір зареєстрований у реєстраційній службі Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
ТОВ "Регул" просило суд визнати недійсним договір оренди, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, скасувати його державну реєстрацію та зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку ТОВ "Регул".
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,620 га в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, від 25 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 7,620 га в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, від 25 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, на згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 лютого 2015 року ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,62 га, що розташована в Софіївському районі Дніпропетровської області на території Ордо-Василівьської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1 (а. с. 30).
01 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Регул" укладено договір оренди землі № 75, відповідно до умов якого відповідач передала підприємству в оренду належну їй земельну ділянку загальною площею 7,620 га відповідно до державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданого і зареєстрованого Софіївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за № 378 від 20 березня 2001 року, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 10 років (а. с. 5).
Вказаний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку та вчинено запис у державному реєстрі земель за № 122528664000162 від 13 травня 2011 року, запис здійснено відділом Держкомзему у Софіївському районі Дніпропетровської області (а. с. 6, зворот).
Згідно з актом приймання-передачі земельна ділянка була передана відповідачем позивачу (а. с. 7) .
26 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до директора ТОВ "Регул" Зайчева С.Ю. із заявою, у якій просила не обробляти її земельну ділянку, у зв'язку з тим, що має намір обробляти самостійно (а. с. 8).
Листом від 12 січня 2015 року № 12-01/15-02 ТОВ "Регул" повідомив відповідача, що згідно з п. 37 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Строк дії договору встановлено у 10 років, тобто до 01 вересня 2020 року. Питання щодо самостійної обробки належної на праві власності ОСОБА_4 земельної ділянки може бути розглянутий лише після закінчення строку дії договору від 01 вересня 2010 року № 75 (а. с. 9).
25 лютого 2015 року ОСОБА_4 письмово повідомила ТОВ "Регул", що уклала новий договір оренди земельної ділянки з новим орендарем ОСОБА_5 (а. с. 13).
Згідно з договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2015 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останній передано у строкове оплатне володіння та користування земельну ділянку площею 7,620 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Ордо-Василівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 3 роки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 9092).
Згідно зі ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.
Особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215, 235 ЦК України (435-15) ), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 ЦК України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 13, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно зі ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом ч. 1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 27 ЗУ "Про оренду землі" забезпечено права орендаря на орендовану ним земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Суди обґрунтовано задовольнили позов частково відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки укладений 25 січня 2015 року договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суперечить вимогам законодавства, бо укладений без попереднього розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Регул".
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм Закону України "Про оренду землі" (161-14) не впливають на висновки суду, оскільки суди керувалися редакцією ст. 18 Закону України "Про оренду землі" на час укладення та реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_4 та ТОВ "Регул", згідно з якою договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Ситнік О.М.
Демяносов М.В.
Ступак О.В.