розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Друга Харківська державна нотаріальна контора Ленінського району м. Харкова, про визнання права власності на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що він проживав до листопада 2001 року у будинку по АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_4

Вказував, що він прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові, однак право власності на спадкове майно не оформив.

Між тим дізнався, що на ім'я його сестри - ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а саме: 17/100 частини - на підставі договору дарування, посвідченого Другою харківською державною нотаріальною конторою від 03 липня 1970 року № 2-4346; 83/100 частини - на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Другою харківською державною нотаріальною конторою від 02 червня 2006 року № 1-218.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Просив визнати за ним право власності на 83/200 частини будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові; визначити, що частка спадкового майна, що належить ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 становить 83/200 частини будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 травня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 січня 2016 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 83/200 частини будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

ОСОБА_5, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено,що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 є матір'ю позивача (а. с. 11). ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_4

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові про що 24 квітня 1991 року складено актовий запис № 5744, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а. с. 9).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у складі 83/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Із відповіді Другої харківської державної нотаріальної контори від 11 листопада 2015 року № 02-14/2015 вбачається, що після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, заведено спадкову справу № 315/2006. У книзі обліку та реєстрації спадкових справ від 02 червня 2006 року за № 568 зареєстровано заяву від імені дочки ОСОБА_7 - ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину.

02 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 спадкового майна, що складалося з 83/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Згідно з листом юридичного департаменту Харківської міської ради від 26 червня 2015 року № 6368/9-15 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_4: 17/100 частини на підставі договору дарування, посвідченого Другою харківською державною нотаріальною конторою від 03 липня 1970 року № 2-4346, що підтверджено копією вказаного договору; 83/100 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Другою харківською державною нотаріальною конторою від 02 червня 2006 року № 1-218, що підтверджено копією про реєстрацію права власності (а. с. 17).

Разом з тим правовстановчим документом, який посвідчує право власності ОСОБА_4 на спадщину, а саме свідоцтвом про право на спадщину за законом, підтверджено, що вона успадкувала 1/2 частини від 83/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а не усе спадкове майно.

Відповідно до прикінцевих положень Цивільного кодексу України (435-15) у редакції 2003 року, правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України у редакції від 1963 (1540-06) року.

Згідно ст. 548 ЦК України у редакції від 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом ст. 549 ЦК України у редакції від 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач разом із дружиною на час смерті матері фактично проживав із останньою у спірному будинку, залишився проживати у спірному будинку й після її смерті, проживав там до смерті батька у 2001 році, вчиняв дії для підтримання спірного будинку у належному технічному стані.

Крім того, із заяви ОСОБА_4 до Другої Харківської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_4 заявляла про те, що спадкоємцями після смерті матері у рівних частках були вона та її брат ОСОБА_4, частка якого залишилася неоформленою.

Із відповіді Другої харківської державної нотаріальної контори від 11 листопада 2015 року № 02-14/2015 також вбачається, що 18 травня 2006 року нотаріальною конторою був відправлений рекомендований лист з повідомленням до ОСОБА_4 з проханням звернутися до нотаріальної контори щодо оформлення спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частини майна не видано.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що неоформлення права власності на спадкове майно не позбавляє позивача права на таке майно, оскільки в силу ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов частково. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ