Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Ситнік О.М.,

Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Замостянського відділу державної виконавчої служби, треті особи: ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", про визнання недійсним акта державного виконавця та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 листопада 2007 року між нею та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11253630000 у розмірі 35 тис. доларів США для придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 строком до 13 листопада 20137 року.

Також, між ОСОБА_2 та банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є зазначена квартира. Оскільки виникла заборгованість по оплаті кредиту, зазначена квартира в рамках виконавчого провадження була реалізована з прилюдних торгів 22 листопада 2013 року за 79 500 грн.

Прилюдні торги відбулись з порушенням вимог закону та підзаконних актів, а саме продаж квартири відбувся без повідомлення позивача, як власника квартири, та боржника за виконавчим провадженням про торги: учасниками торгів були ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є пов'язаними між собою спільним проживанням, без реєстрації шлюбу, тобто фактично учасник торгів був один; торги відбулись на підставі оцінки, яка на момент реалізації спірної квартири втратила чинність.

Ураховуючи вказане, є підстави для визнання проведених прилюдних торгів недійсними і, як наслідок, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

У зв'язку з порушенням прав, як власника квартири, позивач просила визнати недійсним акт державного виконавця про проведені прилюдні торги та визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_5

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним акт державного виконавця про проведені прилюдні торги відповідно до протоколу № 28/140/13/А-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить фізичній особі - ОСОБА_2 від 22 листопада 2013 року, який затверджено начальником Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7 від 12 березня 2014 року.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_5, яке посвідчене 26 березня 2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 315 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прилюдні тоги з відчуження квартири відбулися з порушеннями вимог закону та прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, оскільки ОСОБА_2 було позбавлено права на оскарження стартової ціни, майно було продано після спливу шестимісячного строку дії експертної оцінки майна, крім цього прилюдні торги, які відбулися були фактично третіми.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) і Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення), якими визначено загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, та норм Закону України "Про іпотеку" (898-15) , зокрема статей 33, 41-49, якими визначено спеціальний порядок реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки, в контексті колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про таке.

Якщо прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України "Про іпотеку" (898-15) до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до пункту 4.2 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. Для встановлення кількості учасників торгів вони повинні бути зареєстровані в книзі реєстрації відповідно до пункту 3.14 Тимчасового положення (z0745-99) . Якщо на зазначені торги було зареєстровано тільки одного покупця або не зареєстровано жодного, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися.

У пункті 7.1 розділу 7 "Прикінцеві положення" Тимчасового положення (z0745-99) визначено, що прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця.

За таких обставин проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості за участю лише одного учасника не відповідає вимогам Тимчасового положення (z0745-99) .

Відповідно до пункту 3.11 Тимчасового положення (z0745-99) спеціалізована організація з проведення прилюдних торгів письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, під час розгляду питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення (z0745-99) суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Отже, за загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Вказана правова позиція виклада в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-813цс15.

Отже встановивши, що боржник не отримував повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що неналежне повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів є підставою для задоволення позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Виходячи з правового аналізу частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3.2 Тимчасового положення пропорядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (z0745-99) , необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження"; пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення (z0745-99) .

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-85цс15.

Установлено, що постановою державного виконавця від 12 квітня 2013 року, визначено суб'єкта оціночної діяльності, який склав експертний звіт вартості спірної квартири станом на 29 квітня 2013 року, та згідно якого, вартість вказаної квартири станом на вказану дату становила 154 947 грн, а прилюдні торги ПП "СП Юстиція" з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_2 були призначені на 22 листопада 2013 року.

Правила проведення прилюдних торгів встановлені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) , яким визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачено певні правила проведення цих торгів.

Пунктом 4.9 Тимчасового положення (z0745-99) (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) визначено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів.

Пунктом 7.3 Тимчасового положення (z0745-99) (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) визначено, що якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця.

Отже, прилюдні торги, які відбулися 16 травня 2013 року були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (z0745-99) (у редакції, яка була чинною на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги. Крім того, судами встановлено, що гарантійний внесок за участь у торгах одним з їх учасників було сплачено після закінчення самих прилюдних торгів, що також є порушенням Тимчасового положення.

За таких обставин висновки суду про правомірність процедури проведення прилюдних торгів, які відбулися 16 травня 2013 року, і на яких відбувся продаж майна не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 72цс15.

Установлено, що в даному випадку, прилюдні торги, які відбулися, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (z0745-99) , яким передбачено виключно перші та повторні торги.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року залишити без змін.