розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року,

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"; банк) звернулось до суду з указаним позовом, який уточнило в процесі розгляду справи, та остаточно просило стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суму боргу з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 26 грудня 2007 року № 11277842000 у розмірі 24 045,83 доларів США та пені у розмірі 37 135 грн 54 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 26 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 було укладено вказаний вище договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди б/н від 26 грудня 2007 року, ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 13 500,00 доларів США зі сплатою 12,90 % річних та строком повернення - не пізніше 27 грудня 2032 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договори поруки, за якими відповідачі зобов'язувалися відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_4 усіх зобов'язань, що виникли за кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, у зв'язку із чим станом на 24 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 24 045,83 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 362 149 грн 29 коп., яка складається з: кредитної заборгованості - 13 005,00 доларів США, еквівалентно 195 865 грн 63 коп.; заборгованості за процентами - 11 040,83 доларів США., еквівалентно 166 283 грн 67 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 8 519 грн 89 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 28 615 грн 65 коп., та яку банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати припиненим з 13 листопада 2009 року договір поруки від 26 грудня 2007 року № 169983, укладений між ним та банком.

На обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що заборгованість за кредитом у ОСОБА_4 виникла з 2009 року, оскільки з травня 2009 року вона вже не здійснювала чергових платежів, а тому саме з 12 травня 2009 року у банку виникло право на звернення до суду, однак позивач за первинним позовом звернувся до суду з цим позовом лише 15 липня 2014 року, а тому ОСОБА_5 вважав, що укладений між ним з банком договір поруки припинено з 13 листопада 2009 року, у зв'язку зі спливом шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2015 року з урахування ухвали цього ж суду про виправлення описки від 16 листопада 2015 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

Позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 24 045,83 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 362 149 грн 29 коп. та пені у розмірі 37 135 грн 54 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 13 005,00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 195 865 грн 63 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 040,83 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 166 283 грн 67 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 8 519 грн 89 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 28 615 грн 65 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Визнано припиненим договір поруки, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 від 26 грудня 2007 року № 169983.

У частині вимог про стягнення суми боргу з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" відхилено, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та в частині задоволення зустрічного позову, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Таким чином ПАТ "УкрСиббанк" оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій тільки в частині відмови у задоволенні первинного позову та в частині задоволення зустрічного позову, а тому в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції на предмет законності і обґрунтованості не перевіряються.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі не встановлення такого строку порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умови договору поруки про її дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи первинний позов та задовольняючи зустрічний позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, та виходили з того, що сторони кредитного договору встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору; при цьому суди врахували, що останній платіж за кредитним договором було здійснено ОСОБА_4 28 квітня 2009 року (а. с. 25-34), проте письмові вимоги поручителям про погашення заборгованості були направлені у квітні 2014 року, а позов пред'явлений до суду у червні 2014 року.

Врахувавши правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-263цс15 та від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15, суди вмотивовано зазначили, що звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи преклюзивний характер строку поруки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як і сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя, а тому, оскільки такі вимоги були заявлені до поручителів банком більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, у силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинилась.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року в частині вирішення первинного позову публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 залишити без змін.