розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Посилалося на те, що 07 березня та 07 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_4 укладено кредитні договори. За договором факторингу від 12 грудня 2011 року ПАТ "Укрсиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" права вимоги за кредитними зобов'язаннями.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором від 07 березня 2007 року у розмірі 21 831,47 швейцарських франків та за договором від 07 травня 2007 року у розмірі 22 736,65 швейцарських франків, просило стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 лютого 2016 року рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кей-Колект"заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2007 року у розмірі 8 331,73 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) 228 539 грн 35 коп. та за договором від 07 травня 2007 року № 11151876000 у розмірі 8 989,11 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 246 571 грн 28 коп. вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 07 березня та 07 травня 2007 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_4 укладено договори про надання споживчого кредиту.

За договором факторингу від 12 грудня 2011 року ПАТ "Укрсиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" права вимоги за кредитними зобов'язаннями.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за договором від 07 березня 2007 року у розмірі 21 831,47 швейцарських франків та за договором від 07 травня 2007 року у розмірі 22 736,65 швейцарських франків.

Пунктом 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту від 07 березня 2007 року на позичальника покладено зобов'язання повернути кредит у повному обсязі у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 06 березня 2018 року.

Додатковою угодою від 28 серпня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту змінено кінцевий термін повернення кредиту до 11 квітня 2016 року та графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту від 07 травня 2007 року на позичальника покладено зобов'язання повернути кредит у повному обсязі у терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку не пізніше 06 травня 2017 року.

Додатковою угодою від 28 серпня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту змінено кінцевий термін повернення кредиту до 11 липня 2016 року та графік погашення кредиту.

Таким чином, умови вказаних договорів дають підстави вважати, що сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами у повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252, 255 ЦК України (435-15) .

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами кредитного договору (п. 1.2.2) позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та у строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами відповідно до графіку платежу, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Такий правовий аналіз зазначених норм та обставин відповідає викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 висновкам. Вказане судове рішення згідно із положеннями ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 11151876000 за період з 16 квітня 2012 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 8 989,11 швейцарських франків, за кредитним договором від 07 березня 2007 року № 11126205000 у розмірі 8 331,73 швейцарських франків.

Доводи касаційної скарги по неправильне нарахування розміру процентів підлягають відхиленню, оскільки доказів на спростування наданих позивачем розрахунків відповідач не надав.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ