Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Завгородньої І.М., Ситнік О.М., Капренко С.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року,

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилалося на те, що 04 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АК Промінвестбанк") та ОСОБА_7 укладений договір про іпотечний кредит № 43, відповідно до якого останньому наданий кредит у розмірі 95 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 04 березня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04 березня 2008 року між ПАТ "АК Промінвестбанк", ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладений договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю останніх.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 01 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 78 232 грн 79 коп., з яких: заборгованість за кредитом за період з 17 грудня 2012 року по 01 жовтня 2013 року - 60 622 грн 51 коп.; заборгованість за відсотками за період з 17 грудня 2012 року по 01 жовтня 2013 року - 12 735 грн 17 коп.; пеня за період з 01 березня по 01 жовтня 2013 року - 4 875 грн 11 коп.

17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором від 04 березня 2008 року № 43.

У 2011 році ОСОБА_8 померла та залучено її правонаступників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Враховуючи викладене, позивач просив у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - на 1/3 частини квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить спадкоємцю ОСОБА_6, одержаної у спадщину на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 78 232 грн 79 коп. та складається з: заборгованості за кредитом - 60 622 грн 51 коп.; заборгованості за відсотками - 12 735 грн 17 коп.; пені - 4 875 грн 11 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. У задоволенні позову до ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судом встановлено, що 04 березня 2008 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_7 укладений договір про іпотечний кредит № 43, відповідно до якого останньому наданий кредит у розмірі 95 000 грн зі сплатою 15 % річних строком до 04 березня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04 березня 2008 року між ПАТ "АК Промінвестбанк", ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладений договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю останніх.

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 01 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 78 232 грн 79 коп., з яких: заборгованість за кредитом за період з 17 грудня 2012 року по 01 жовтня 2013 року - 60 622 грн 51 коп.; заборгованість за відсотками за період з 17 грудня 2012 року по 01 жовтня 2013 року - 12 735 грн 17 коп.; пеня за період з 01 березня по 01 жовтня 2013 року - 4 875 грн 11 коп.

17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором від 04 березня 2008 року № 43.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що судовим рішення вже звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд посилався на те, що зобов'язання за договором іпотеки після смерті ОСОБА_8 не припинилися, відповідач ОСОБА_6 прийняв спадщину, а у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості спадкового майна - 1/3 частини спірної квартири.

Проте, враховуючи, що позов заявлений про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, матеріали справи не містять заяви позивача про уточнення чи зміну позовних вимог, а представник позивача до суду не з'являвся.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2014 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки - 2/3 частини квартири, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Разом з тим матеріали справи копії зазначеного судового рішення не містять і визначити обсяг позовних вимог, а відтак і можливість розглянути позовні вимоги у зазначеній справі не можливо.

Як вбачається з іпотечного договору від 04 березня 2008 року, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 18).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

З урахуванням ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у системному аналізі положень абзацу 5 (зокрема, якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування) можна дійти висновку, що звернення стягнення на частину майна, переданого в іпотеку, можливе якщо різним іпотекодавцям належать різні окремі об'єкти нерухомого майна або одному іпотекодавцю належать кілька самостійних об'єктів нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

У випадку продажа предмету іпотеки за ціну, що перевищує розмір заборгованості, передбачена виплата різниці іпотекодавцю.

Тобто, звернення стягнення на ідеальну частку у нерухомому майні відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) зазначеним законом не передбачено, а матеріали справи не містять доказів, що 1/3 частини спірної квартири була виділена в натурі і є окремим об'єктом нерухомого майна.

Суди не звернули уваги, що один з іпотекодавців помер, не визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та не застосували спеціальні норми глави 84, 87 Книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) .

Крім того, суди не виконали вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку", зокрема не визначили ціну предмета іпотеки.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239цс16.

Крім того, ухвалюючи рішення, суди не застосували Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , який на той час був чинним з 07 червня 2014 року.

Ураховуючи те, що ні суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, а ні суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановили, не перевірили всіх доказів у справі, тому судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.