розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 травня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила:

- визнати недійсним кредитний договір № 11344554000 від 15 травня 2008 року, укладений між нею та публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк");

- визнати недійсним договір іпотеки від 15 травня 2008 року, укладений між нею та ПАТ "Укрсиббанк";

- визнати недійсним договір поруки № 31506Р65 від 15 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсиббанк";

- виключити з Державного реєстру іпотек запис № 1459;

- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження запис № 1460/86;

- здійснити двосторонню реституцію, передбачену ст. 216 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 15 травня 2008 року між нею та акціонерним інноваційним комерційним банком "Укрсиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11344554000, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 75 750 грн, що еквівалентно 15 000 дол. США.

ОСОБА_4 зазначала, що цього ж дня на забезпечення виконання умов кредитного договору між нею та банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, та укладено договір поруки між банком та ОСОБА_5

Посилаючись на те, що відповідач надав їй кредит в іноземній валюті, що є порушенням чинного законодавства, не маючи на це відповідної ліцензії, та укладання кредитного договору відбулося з обмеженням її прав як споживача фінансових послуг, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

ЗаконУкраїнни "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-1341цс15.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували наявність у ПАТ "Укрсиббанк" банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, отриманої в установленому порядку відповідно до вимог ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, а також вмотивовано оцінивши п. 7.13 кредитного договору, дійшов обґрунтованого висновку про те, ОСОБА_4 була повідомлена про всі істотні умови договору, добровільно підписала спірний договір, ознайомилась із графіком погашення кредиту та розписом сукупної вартості кредиту, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання спірних договорів недійними з підстав, передбачених як ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", так і ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.