розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова" (далі - ПАТ "Авіалінії Харкова") заборгованість із заробітної плати на користь: ОСОБА_4 - 117 139 грн 10 коп.; ОСОБА_5 - 104 197 грн 41 коп.; ОСОБА_6 - 121 869 грн 14 коп.; ОСОБА_7 - 139 025 грн 39 коп.; ОСОБА_8 - 116 653 грн 73 коп.; ОСОБА_9 - 126 570 грн 96 коп.; ОСОБА_10 - 111 709 грн 25 коп.; ОСОБА_11 - 133 481 грн 52 коп.; ОСОБА_12 - 159 977 грн 16 коп.; ОСОБА_13 - 124 908 грн 96 коп.; ОСОБА_14 - 172 742 грн 82 коп.; ОСОБА_15 - 110 204 грн 31 коп.; ОСОБА_16 - 109 904 грн 15 коп.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони перебували з відповідачем у трудових відносинах і були звільненні з 01 березня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці (скороченням штату працівників). Зазначили, що в день звільнення на порушення вимог трудового законодавства з ними не було проведено повного розрахунку, чим порушено їхні права.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Авіалінії Харкова" заборгованість із заробітної плати на користь: ОСОБА_4 - 83 756 грн 99 коп.; ОСОБА_5 - 83 526 грн 51 коп.; ОСОБА_6 - 85 266 грн 13 коп.; ОСОБА_7 - 110 180 грн 46 коп.; ОСОБА_8 - 83 676 грн 82 коп.; ОСОБА_9 - 81 221 грн 12 коп.; ОСОБА_10 - 90 965 грн 50 коп., ОСОБА_11 - 103 460 грн 16 коп.; ОСОБА_12 - 124 408 грн 62 коп.; ОСОБА_13 - 86 279 грн 40 коп., ОСОБА_14 - 117 749 грн 64 коп.; ОСОБА_15 - 81 463 грн 85 коп.; ОСОБА_16 - 81 363 грн 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року змінено заочне рішення суду першої інстанції шляхом зазначення в резолютивній частині рішення, що суми заборгованості із заробітної плати визначені без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Авіалінії Харкова" просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_19 від 02 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року № 161/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку зі смертю судді ОСОБА_19, у результаті чого 29 липня 2016 року зазначену справу передано судді-доповідачу Ступак О.В. із визначенням суддів, які входять до складу колегії: ДемяносоваМ.В., Ситнік О.М.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Крім цього, згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка також не була виплачена позивачам при звільненні з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Судом установлено, що відповідачем було прийнято Положення "Про систему оплати праці та матеріального заохочення членів екіпажів льотної кабіни" (далі - Положення), яке набрало чинності з 13 травня 2013 року, згідно з п.п. 4.1.2 якого заробітна плата складається з: посадового окладу; плати за гарантований наліт; плати за наліт годин, що перевищує гарантований наліт годин; доплати за особливі умови праці, а саме за: а) наліт понад санітарну норму; б) роботу у нічний час; винагороди за вислугу в цивільній авіації України; щомісячної премії; доплати за виконання польотів в якості пілота-інструктора.

Згідно з п.п. 4.1.4 вищевказаного Положення гарантований наліт годин оплачується авіакомпанією на користь співробітника незалежно від фактичного нальоту блок годин за умови повного відпрацьованого місяця. Повним відпрацьованим місяцем вважається місяць, протягом якого у співробітника відсутні дні знаходження у відпустці або на лікарняному.

Наказом відповідача в односторонньому порядку було вилучено із вказаного Положення термін "гарантований наліт" та зупинено дію п. 2. п.п. 4.1.2, п.п. 4.1.4 розділу 4 положення "Про систему оплати праці та матеріального заохочення членів екіпажів льотної кабіни".

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд виходив із того, що в даному випадку відповідач надіслав позивачам попередження про звільнення, а тому останні повинні відпрацювати повних два календарних місяці з отриманням за це відповідної заробітної плати. При цьому суд обґрунтовано вважав, що роботодавець не може встановлювати нові правила оплати праці в даний двомісячний період і зобов'язаний виплатити всі належні працівникові кошти, які він отримував до попередження про звільнення.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, про стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованості із заробітної плати, яка включає в себе заборгованість за гарантований наліт та вихідну допомогу.

Таким чином, задовольняючи частково указаний позов, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем порушено трудові права позивачів, оскільки при звільненні з ними не було проведено повного розрахунку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

Зокрема, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість висновку суду щодо наявності заборгованості із заробітної плати (всі виплати були здійснені позивачам 30 березня 2015 року), визнавши їх безпідставними і такими, що не доведені належними доказами.

На спростування доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для виплати позивачам вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та заборгованості із виплати гарантованого нальоту, апеляційний суд правильно зазначив, що сплата вихідної допомоги у випадку звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України прямо передбачена законом і докази її сплати позивачам відсутні, а виплата гарантованого нальоту була передбачена внутрішнім положенням і вказана сума входила до складу щомісячної заробітної плати, однак безпідставно не була виплачена при звільненні. Разом із тим апеляційний суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача, як на підставу не виплати цих коштів, на скрутне матеріальне становище не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку виплати коштів належних позивачам.

Крім того, апеляційний суд правильно визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд визначає середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення, у результаті чого обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції.