розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Колективного торгівельного підприємства "Подолянка" до ОСОБА_4, Полонської міської ради про визнання незаконним рішення та скасування свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року,

У червні 2015 року Колективне торгівельне підприємстве "Подолянка", (далі - КТП "Подолянка") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач є власником нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1. Для обслуговування цієї будівлі йому належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0192 га. У вересні 2014 року КТП "Подолянка" стало відомо, що на території земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, побудована нежитлова будівля, яка на праві власності належить ОСОБА_4 Право власності на вказану будівлю відповідач набула на підставі рішення Виконавчого комітету Полонської міської ради від 29 жовтня 2008 року № 1874. У подальшому Полонською міською радою видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2.

Уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, КТП "Подолянка" остаточно просило визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Полонської міської ради від 20 жовтня 2008 року № 1874 у частині оформлення права власності за ОСОБА_4 на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_2, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Полонською міською радою 21 листопада 2008 року ОСОБА_4 на нежиле приміщення площею 5,3 кв. м, розташоване за вказаною адресою.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що нежитлова будівля відповідача, право власності на яку оформлено рішенням Виконавчого комітету Полонської міської ради від 29 жовтня 2008 року № 1874, частково знаходиться на земельній ділянці, яка на праві власності з 2006 року належить позивачу.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду про задоволення указаного позову.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що право власності позивача на земельну ділянку порушено, оскільки частина нежитлової будівлі відповідача, право власності на яку вона оформила на підставі рішення Виконавчого комітету Полонської міської ради від 29 жовтня 2008 року № 1874 з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2008 року, знаходиться на земельній ділянці КТП "Подолянка", у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Полонської міської ради від 29 жовтня 2008 року № 1874 в частині оформлення права власності за відповідачем на вищевказану нежитлову будівлю, та свідоцтва про право власності на неї. У зв'язку з тим, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення Виконавчого комітету, то правильним є висновок суду про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.