Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним правочином, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 70 тис. грн та проценти за користування позикою у розмірі 19 394,51 грн.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, у квітні 2015 року ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати договір позики удаваним правочином, посилаючись на те, що грошей, вказаних у розписці, вона не отримувала, а підписала її не усвідомлюючи суті договору, його змісту та наслідків, оскільки вважала, що укладає договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить їй на праві власності.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у загальному розмірі 87 819,51 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати повністю, а рішення місцевого суду - в частині відмови у задоволенні її вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 отримала у борг у ОСОБА_4 70 тис. грн. і зобов'язалась їх повернути на першу вимогу кредитора, про що склала відповідну розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи (а. с. 74 т. 1).

З урахуванням вказаного, апеляційний суд на підставі положень статей 525, 526, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України обґрунтовано стягнув з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на користь позивача заборгованість за договором позики з урахуванням процентів за користування нею.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення обґрунтовано не прийняв до увагу твердження позичальника про безгрошовість позики, оскільки відповідно до вимог статей 1046, 1047 ЦК України письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5, оскільки вона у порушення вимог 10, 60 ЦПК України (1618-15) не довела наявність підстав, визначених ст. 235 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину удаваним.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року в нескасованій частині та рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.