Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року,

У лютому 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 (позичальника) та ОСОБА_5 (поручитель) солідарно заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2006 року у розмірі 11 672,17 дол. США, що за курсом НБУ становить 93 231,40 грн, з яких: 52 296,16 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 248,25 грн - заборгованість з процентів за користування кредитом, 4 380,81 грн - пеня за основним боргом; 3 806,18 грн - пеня за процентами за користування кредитом, 500 грн - штраф.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2006 року у загальному розмірі 93 231,40 грн, що за курсом НБУ становить 11 672,17 дол. США, та судовий збір у розмірі 932,31 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення в частині стягнення з нього солідарно заборгованості скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог банку до нього відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судом встановлено, що 01 серпня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11024323000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 тис. дол США з кінцевим терміном повернення - 31 липня 2013 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 01 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

З указаного вбачається, що ОСОБА_4 зобов'язався перед банком повернути суму кредиту з процентами до 31 липня 2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, разом із установленням строку дії кредитного договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з п. 1.3.4 укладеного сторонами кредитного договору чергові платежі боржник повинен був вносити з 01 по 25 число кожного місяця, а останній платіж боржник повинен був внести не пізніше 25 липня 2013 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Отже, останній строк виконання основного зобов'язання сторони кредитного договору визначили 25 липня 2013 року, тому саме з цієї дати починається відлік шестимісячного строк дії поруки.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 22 лютого 2012 року, тобто після отримання копії постанови від 17 лютого 2012 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі скасуванням судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором, то доводи ОСОБА_5 про необхідність застосування положень ст. 261 ЦК України до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення вимог до поручителя не є строком позовної давності, на який поширюються зазначені норми.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про солідарне стягнення заборгованості з поручителя, а тому підстав для його скасування немає. Крім того, вказаний висновок судів відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 23 грудня 2015 року в справі № 6-436цс15.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.