розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 про визнання договорів поруки недійсними, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року,

У листопаді 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі Одеського міського відділення № 7860 ВАТ "Державний ощадний банк України", звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 08 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 251, за яким позивач надав відповідачу ОСОБА_6 кредит в розмірі 20 000 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит до 08 червня 2010 року.

Також 08 червня 2007 року між позивачем та відповідачами: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були укладені договори поруки, згідно з умовами яких відповідачі взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 309,27 грн, у зв'язку із чим позивач з урахуванням уточнення до позову просив стягнути з відповідачів солідарно 22 357,91 грн та судові витрати.

20 грудня 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що при укладенні договорів поруки позивач не поцікавився платоспроможністю поручителів, а поручителі з самого початку не мали намірів виконувати ці договори та відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6 Оскільки ці договори не були направлені на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, а відповідачі не мають змоги виплачувати позивачу будь-які кошти, тому просили суд визнати договори поруки недійсними.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 червня 2011 року з урахуванням ухвали того ж суду від 22 вересня 2011 року про виправлення описки позов Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 357 грн 91 коп., судові витрати у розмірі 320 грн, а усього 22 677 грн 91 коп.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у задоволенні їх позову до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 про визнання договорів поруки недійсними відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 червня 2011 року змінено в частині стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 боргу за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі Одеського міського відділення № 7860 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк" борг за кредитним договором в розмірі 790,44 грн, який складається з тіла, відсотків кредиту в розмірі 763,81 грн, пені за сплату процентів в розмірі 14,96 грн, пені за прострочення виконання в розмірі 12 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" просить скасувати рішення апеляційного суду Одеського області від 17 листопада 2015 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, в силу ст. 554 ЦК України та умов відповідного договору поруки від 08 червня 2007 року, його поручителі: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення боргу з поручителів, апеляційний суд виходив з того, що з позовом до суду позивач звернувся 26 листопада 2010 року, тобто вимога до поручителів пред'явлена банком більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, а тому в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14), відтак відповідальність поручителів обмежується таким строком та виходячи з розрахунків боргу, наданих позивачем, сума складає 790,44 грн.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 08 червня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 251, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_6 кредит в розмірі 20 000 грн із строком остаточного погашення кредиту до 08 жовтня 2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит у встановлений договором строк, здійснюючи погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануїтетними платежами.

08 червня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 та відповідачами: ОСОБА_7, ОСОБА_8 були укладені договори поруки, згідно з якими ОСОБА_7, ОСОБА_8 на добровільній основі взяли на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за зобов'язаннями ОСОБА_6 за кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань.

Через неналежне виконання відповідачем ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 357,91 грн, яка складається із заборгованості за відсотками в розмірі 138,86 грн, простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 11 519,45 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6 123,95 грн, заборгованості за пенею за кредитом в розмірі 3 252,68 грн, заборгованості за пенею за відсотками в розмірі 1 322,97 грн.

Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_9 (а відтак і поручителі) взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 08 жовтня 2010 року, сплачуючи її частинами (щомісячними ануїтетними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пункту 1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в сумі 763,81 грн, шляхом внесення готівки до каси банку починаючи з червня 2007 року, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами договору.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а за договором поруки поручителі відповідають за зобов'язаннями боржника, які передбачені кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.

Як установлено апеляційним судом, останній платіж ОСОБА_9 було здійснено 24 грудня 2008 року, відтак із цього часу кредитор дізнався про порушення власних прав та із позовом до суду позивач звернувся 26 листопада 2010 року, тобто вимога пред'явлена банком до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.