головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про стягнення страхових виплат, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді (далі - Фонд) про стягнення страхових виплат.

Посилався на те, що 05 квітня 2004 року Ленінським районним судом м. Кіровограда прийнято рішення за його позовом до Фонду про стягнення коштів і призначення щомісячної виплати втраченого заробітку.

Вважає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) та ч. 2 ст. 1208 ЦК України він має право на проведення перерахування визначених вказаним судовим рішенням сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.

Однак всупереч встановленого судом обов'язку відповідач відмовляється проводити перерахунок щомісячних страхових виплат у випадках підвищення розміру мінімальної заробітної плати, з 2005 року до теперішнього часу робив перерахування сум щомісячних страхових виплат лише на підставі ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-XIV.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року ухвалено рішення, яким зобов'язано Фонд здійснити йому перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати починаючи з 01 вересня 2004 року. Але до цього часу зазначена постанова відповідачем не виконується.

Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача шкоду, викликану затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2004 року по 31 травня 2015 року, з урахуванням інфляції у розмірі 512 357 грн 15 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_6 шкоду, заподіяну внаслідок неповної виплати щомісячних страхових виплат, за період з 01 вересня 2004 року по 31 травня 2015 року з урахуванням інфляції у розмірі 512 357 грн 15 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Судами встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2004 року зобов'язано Фонд призначити ОСОБА_6 щомісячну грошову допомогу станом на 16 лютого 2004 року у розмірі 1 945 грн 76 коп. (а. с. 711).

Відповідно до постанови від 19 липня 2004 року № 116-н/6 Фонд призначив ОСОБА_6 щомісячну грошову допомогу у розмірі 1 945 грн 76 коп. (а. с. 93).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року зобов'язано Фонд провести перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати ОСОБА_6 з 01 вересня 2004 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону № 1105-XIV перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Нормами ч. 2 ст. 29 вказаного Закону № 1105-XIV (1105-14) визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що чинним законодавством не визначено порядку перерахування щомісячних страхових виплат у зв'язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону № 1105-XIV, тому розмір відшкодування шкоди, завданої внаслідок каліцтва, підлягає індексації відповідно до ст. 1208 ЦК України за кожен місяць, починаючи з вересня 2004 року по травень 2015 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд посилався на те, що розмір мінімальної заробітної плати не впливає на розмір щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою працездатності.

Вирішуючи спір, суди не встановили фактичних обставин справи. З мотивувальної частини судових рішень вбачається, що суди зосередили свою увагу на праві ОСОБА_6 на перерахунок щомісячних страхових платежів з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати, однак зазначене питання вирішується за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАСУ (2747-15) ) і належить до адміністративної юрисдикції.

Разом з тим у позовній заяві ОСОБА_6 зазначає, що йому спричинена майнова шкода невиконанням судових рішень, ухвалених раніше у порядку КАСУ (2747-15) і розрахунок зазначеної майнової шкоди він вирахував від неотриманої суми допомоги, яка, на його думку, мала бути відкоригована у бік підвищення, з урахуванням індексу інфляції. Тобто, вимоги стосуються не наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок, оскільки зазначене питання підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а невиконання попередніх судових рішень, якими задоволені його вимоги про проведення такого перерахунку, але які не виконані.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Разом з тим контроль за виконанням судових рішень покладено на суди, які ухвалювали такі рішення і у тій юрисдикції, у якій розглянуто справу.

Однак спори про відшкодування шкоди, спричиненої неправомірними діями чи бездіяльністю посадових осіб, розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Оскільки суди попередніх інстанцій на вказані норми закону не звернули уваги, не уточнили позовні вимоги, не визначилися з питанням юрисдикції спору, а відтак і не встановили обставин справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 343, 345, 347 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.