розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору та відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 04 лютого 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг з оформлення документів, відповідно до умов якого відповідачка зобов'язалася надати посередницькі та інформаційно-консультативні послуги. Позивачка сплатила відповідачці авансовий платіж у розмірі 8 000 доларів США, що за курсом Національного банку України було еквівалентно 64 000 грн.

Оскільки умови укладеного договору виконані не були, просила розірвати договір від 04 лютого 2012 року, стягнути з відповідача 64 000 грн та 8 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 64 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року повернуто ОСОБА_6 його апеляційні скарги на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Такий висновок підтверджений у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2012 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5

Чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6 не брав участі у справі, проте у лютому 2016 року звернувся до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року (а. с. 8083).

Порушення зазначеним заочним рішенням своїх прав він обґрунтовував тим, що сума договору, укладеного між позивачкою та відповідачкою складала 8 000 доларів США, тому він не є дрібним побутовим та мав укладатися за взаємною згодою подружжя. 05 лютого 2015 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та накладено арешт на майно ОСОБА_5 із забороною його відчуження, зокрема на квартиру по АДРЕСА_1, 1/3 частини якої належала ОСОБА_5 і у якій проживає ОСОБА_6

Зазначав, що реалізація 1/3 частини квартири у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 призвела до того, що він змушений проживати в одному житловому приміщенні зі сторонніми людьми, тобто оскаржуваним рішенням вирішено питання, які стосуються його житлових прав, хоча участі у справі він не брав.

Повертаючи ОСОБА_6 його апеляційні скарги на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року, апеляційний суд правильно зробив висновок, що ОСОБА_6 не доведено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права та обов'язки. ОСОБА_6 не оскаржено у встановленому законом порядку договір про надання ОСОБА_5 послуг з оформлення документів, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Накладення арешту на майно боржника - дружини ОСОБА_6 проведено у межах виконавчого провадження і заявник не позбавлений права оскаржити дії державного виконавця щодо виконання судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвали апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року залишити без змін.