розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про виплату відсотків за час прострочки банківського вкладу разом з відсотками та трьох відсотків річних від простроченої суми, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк") про виплату відсотків за час прострочки банківського вкладу разом з відсотками та трьох відсотків річних від простроченої суми, мотивуючи свої вимоги тим, що вона 11 липня 2014 року уклала з ПАТ "Український інноваційний банк" в Золотоніському відділенні договір банківського вкладу № 10-1270637 на строк 12 місяців з можливістю його пролонгації на суму 150 000 грн під 23,5 % річних. Після закінчення строку вкладу 14 липня 2015 року на письмову вимогу видати всю суму вкладу разом з процентами позивачці було відмовлено. ПАТ "Український інноваційний банк" 02 вересня 2015 року повернув позивачці суму вкладу та нараховані проценти з 12 липня 2014 року по 14 липня 2015 року, але не було виплачено 3 % річних за 50 діб прострочення виплати та не в повній мірі було виплачено відсотки за користування депозитними коштами.

З огляду на зазначене, просила суд стягнути з відповідача 5 265,53 грн, що складається з відсотків за час прострочення виплати заборгованості по виплаті депозиту в сумі 4 528,81 грн та 3 % річних за 50 діб прострочення виплати суми депозиту в сумі 736,49 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Український інноваційний банк" на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 80,65 грн відсотків.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2015 року в частині відмови у стягненні з ПАТ "Український інноваційний банк" на користь ОСОБА_4 суми за прострочення виконання грошового зобов'язання в обсязі 3 % річних від простроченої суми та стягненні витрат на судовий збір в сумі 2,44 грн скасовано та в цій частині позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Український інноваційний банк" на користь ОСОБА_4 в якості 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання суму 736,49 грн та витрати на судовий збір в сумі 8,98 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з ПАТ "Український інноваційний банк" на свою користь відсотків по депозитному вкладу за 50 діб прострочення в сумі 4 528,81 грн, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Закінчення строку дії договору у разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу у справі не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії, у такому разі застосовуються норми ст. 1070 ЦК України, на підставі якої з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-1891цс15 від 11 листопада 2015 року).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтованого виходив з того, що слід визнати правомірними вимоги позивачки щодо стягнення на її користь з відповідача 3 % річних від простроченої суми за прострочку виконання зобов'язання.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.