розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Рудьковської О.С. та постанову державного виконавця про арешт майна, заінтересовані особи - ОСОБА_6, виконуючий обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Попович Я.В, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаною вище скаргою, посилаючись на те, що у провадженні відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві) знаходиться виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів, для виконання якого постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 30 квітня 2015 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження. Вважає зазначену постанову незаконною, а тому просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року, у задоволенні скарги відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові ухвали, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , про відмову у задоволенні скарги.

Судами установлено, що у провадженні ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві перебуває на виконанні виконавчий лист, виданий 2 лютого 2015 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/14765/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини. Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 23 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження. 23 лютого 2015 року ОСОБА_4 направлено копію постанови від 23 лютого 2015 року та виклик державного виконавця.

Також державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментах з 11 грудня 2014 року по 1 травня 2015 року та встановлено, що станом на 1 травня 2015 року розмір заборгованості по аліментах становить 6 794 грн 75 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З урахуванням положень ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" 30 квітня 2015 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 та заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить останньому.

Таким чином, правильним є висновок судів про те, що відсутні підстави для задоволення скарги, оскільки дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відповідали вимогам, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року залишити без змін.