головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - державний реєстратор реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Головного управління юстиції в Кіровоградській області Пономарьова Лариса Богданівна, про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_7, поданою представником ОСОБА_10., на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_8, як власник земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 17,41 га, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, 14 квітня 2010 року уклав з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 договір оренди землі строком на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, спадкоємцями після його смерті є його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 Договір оренди землі, укладений ОСОБА_8 з ОСОБА_11 не розірваний, не припинений, проте ОСОБА_8 у порушенням умов договору та закону, 27 квітня 2015 року уклав договір оренди землі з ОСОБА_7

Позивачі вважали, що цей договір укладений з порушенням вимог закону, оскільки на час його укладення був дійсним договір від 14 квітня 2010 року, укладений ОСОБА_8 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11

У зв'язку з цим позивачі просили визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27 квітня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21038974 від 30 квітня 2015 року та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 27 квітня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21038974 від 30 квітня 2015 року. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 21038974 від 30 квітня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судового збору.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 17,41 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

14 квітня 2010 року між ОСОБА_8, як орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11, як орендарем, було укладено договір оренди землі строком на 10 років (а. с. 7). Указаний договір оренди землі зареєстровано за НОМЕР_4 у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 8 жовтня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер і відповідно до ст. ст. 1218, 1268 ЦК України спадщину після його смерті прийняли: дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6

ОСОБА_8 звертався з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі від 14 квітня 2010 року, укладеного ним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_8 про розірвання договору оренди землі, укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 14 квітня 2010 року відмовлено (а. с. 78-80,81-83).

31 березня 2015 року державний реєстратор реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області Демецька Т.М. у розділі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно № 602106535208, здійснила реєстраційну дію щодо припинення іншого речового права № 9238154 - права оренди земельної ділянки. Підстава припинення - актовий запис про смерть ОСОБА_11

27 квітня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 17,4099 га, яка раніше передавалася в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_11 У договорі сторони обумовили термін його дії 49 років (а. с. 98 - 99).

30 квітня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Бобринецького управління юстиції Кіровоградської області Пономарьовою Л.Б. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 21038974, у розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, здійснено реєстраційну дію щодо реєстрації договору оренди землі від 27 квітня 2015 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_8 та орендарем ОСОБА_7

В обґрунтування заявленого позову позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначали, що вони успадкували після смерті орендаря ОСОБА_11 право оренди спірної земельної ділянки за договором від 14 квітня 2010 року. Указаний договір оренди землі не розірваний, не припинений, тому при наявності діючого договору оренди, укладення відповідачами договору оренди землі від 27 квітня 2015 року протирічить Закону України "Про оренду землі" (161-14) та нормам ЦК України (435-15) .

Апеляційний суд прийняв до уваги ці доводи позивачів та дійшов висновку про їх підставність і доведеність, а тому вважав наявними підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 27 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також для скасування його державної реєстрації.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-375цс15, за змістом ч. 1 ст. 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХIV "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України (2768-14) та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

При цьому, за змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі смерті фізичної особи - орендаря.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 цього Закону).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки з незаконного користуванняспадкоємця орендаря,судам необхідно установити, на якій правовій підставі він використовує спірну земельну ділянку.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не прийняв до уваги вищезазначену правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-375цс15, а також залишив поза увагою рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2014 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2014 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_13 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про розірвання договору оренди землі з підстав того, що спірний договір припинено у зв'язку зі смертю сторони договору - фізичної особи - підприємця ОСОБА_11, підприємницька діяльність якого також припинилася у зв'язку з його смертю. З огляду на це суд вважав, що припинений договір не може бути розірваний за рішенням суду, що є самостійною підстави для відмови у позові.

Під час розгляду цієї справи суд не звернув уваги на ці висновки суду та дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ