розглянувши в судовому засіданні справуза позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області до ОСОБА_3, реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відділ Держземагентства у Генічеському районі Херсонської області, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року,

У жовтні 2014 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у серпні 2014 року прокуратурою Херсонської області проведено перевірку законності рішень Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, прийнятих у сфері земельних відносин, якою встановлено, що 3 серпня 2006 року Генічеським районним відділом земельних ресурсів Херсонської області на підставі рішення сільської ради від 20 березня 2002 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Проте відповідно до інформації, наданої з архівного відділу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 3 червня 2014 року, у документах архівного фонду "Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області" "Протоколи сесій за 2002 рік" рішення від 20 березня 2002 року не виявлено. Згідно з інформацією, наданої відділом Держземагентства у Генічеському районі Херсонської області від 8 жовтня 2014 року, документація із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_4 відсутня.

Зазначав про те, що 23 серпня 2006 року ОСОБА_4 продала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_6

Прокурор указував про те, що рішенням сільської ради від 24 березня 1999 року ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Рішенням сільської ради від 5 травня 2000 року ОСОБА_5 передано у власність вказану земельну ділянку. 25 травня 2007 року на підставі зазначеного вище рішення ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, а 20 серпня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу продав її ОСОБА_6 Проте відповідно до інформації архівного відділу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 3 червня 2014 року на сесіях сільської ради від 24 березня 1999 року та 5 травня 2000 року не приймались рішення про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації із землеустрою та про надання земельної ділянки у власність.

28 вересня 2007 року ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок від 23 серпня 2006 року та від 20 серпня 2007 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,22 га по АДРЕСА_1, що перебували у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4

У 2012 році зазначений державний акт ОСОБА_6 замінено на державний акт на право власності від 18 липня 2012 року.

1 серпня 2012 року ОСОБА_6 подарував земельну ділянку площею 0,22 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_3

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України Генічеським районним відділом земельних ресурсів Херсонської області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 видано державні акти на право власності на спірні земельні ділянки за відсутності рішень сільської ради про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо їх відведення, про надання земельних ділянок у власність та погодженої органами державного контролю і затвердженої в установленому законом порядку документації із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.

З урахуванням наведеного прокурор просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,22 га по АДРЕСА_1; зобов'язати реєстраційну службу Генічеського районного управління юстиції Херсонської області скасувати державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року, позов заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області залишено без задоволення.

У касаційній скарзі заступник прокурора Херсонської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки вибули з володіння сільської ради не з її волі та набуті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без достатньої правової підстави. Також суди вказали про те, що прокурор не довів, у зв'язку з чим у сільській раді відсутня інформація про виділення їм земельних ділянок. Апеляційний суд послався і на те, що прокурор обрав спосіб судового захисту інтересів держави неправомірно.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 3 серпня 2006 року Генічеським районним відділом земельних ресурсів Херсонської області на підставі рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 20 березня 2002 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

23 серпня 2006 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 продала земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_6

24 березня 1999 року рішенням Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області ОСОБА_5 надано земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.

5 травня 2000 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1.

25 травня 2007 року на підставі зазначеного вище рішення сільської ради ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку.

20 серпня 2007 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продав дану земельну ділянку ОСОБА_6

У 2012 році зазначений державний акт ОСОБА_6 замінено на державний акт на право власності від 18 липня 2012 року.

1 серпня 2012 року ОСОБА_6 подарував земельну ділянку площею 0,22 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_3

Згідно з висновком Генічеського районного відділу земельних ресурсів Херсонської області від 22 січня 2007 року документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розроблено на підставі рішень сесії Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 24 березня 1999 року та 5 травня 2000 року.

Відповідно до інформації архівного відділу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 3 червня 2014 року на сесіях сільської ради від 24 березня 1999 року та 5 травня 2000 року рішення щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 не приймались. Крім того, у документах архівного фонду "Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області" "Протоколи сесій за 2002 рік" рішення від 20 березня 2002 року щодо видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на спірну земельну ділянку не виявлено.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено правові підстави набуття громадянамиі юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок подачі заяви щодо вибору місця розташування земельної ділянки та її безоплатної приватизації громадянами.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що підставою для одержання громадянами земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації, а також видачі державного акта про право власності на таку земельну ділянку є виключно рішення відповідної міської адміністрації, сільської, селищної, міської ради.

Судом установлено, що у відділі Держземагентства у Генічеському районі Херсонської області відсутні рішення сільської ради та документація із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірних земельних ділянок.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули уваги на те, що рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які б установлювали право власності на земельні ділянки за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутні. Отже, суди належним чином не дослідили чи правомірною була видача вказаним особам державних актів на право власності на земельні ділянки без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави, оскільки державний акт, виданий з порушеннями вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України, є недійсним.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 квітня 2013 року № 6-14цс13, яка у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

Не можна погодитись з висновком апеляційного суду про те, що прокурор обрав спосіб судового захисту інтересів держави не у відповідності з вимогами закону, оскільки вимога прокурора відповідає способам судового захисту, передбаченими ст. 16 ЦК України.

Таким чином, суди у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову та належним чином не дослідили факт відсутності рішень сільської ради та документів із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значеннядля правильного вирішення справи, не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню зпередачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.