розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" про стягнення заборгованості за договором оренди землі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" (далі - ТОВ "Узин-Агроінвест") 65 692 грн 86 коп. за несвоєчасну сплату орендної плати за договором про оренду землі між ним та відповідачем, укладеним 19 вересня 2006 року, посилаючись на те, що відповідач не виконував вимоги Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 (725/2008) "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а також постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 (1185-2011-п) "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", оскільки не враховувались втрата інфляційних процесів та зміна грошової вартості земельних паїв.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Узин-Агроінвест" про стягнення заборгованості за договором оренди землі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи клопотання представника відповідача та закриваючи провадження у справі з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору й з тих самих підстав вже було вирішено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм процесуального права, а апеляційний суд зазначені порушення не усунув.

Судом установлено, що у грудні 2014 року ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ТОВ "Узин-Агроінвест" про стягнення заборгованості за договором оренди землі, укладеного між сторонами 19 вересня 2006 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зазначене рішення суду судами визнано як таке, що ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет й з тих самих підстав, з яких у грудні 2015 року пред'явлено новий позов про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 19 вересня 2006 року.

Разом з тим, позови вважаються тотожними тільки в тому випадку, коли в них одночасно співпадають сторони, підстава і предмет (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Звернувшись до суду з новими позовними вимогами, на відміну від попередніх вимог, позивач зазначав нові фактичні обставини, іншу підставу позову, зокрема про те, що при виплаті орендної плати відповідач не врахував нормативно-грошової оцінки земельного паю, не виконав при цьому Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 (725/2008) "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а також постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 (1185-2011-п) "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Отже, посилання судів на те, що у новому позові позивач просив стягнути недоплачену орендну плату за той самий період (з 2006 року по 2014 рік) є недостатнім для закриття провадження у справі з підстав пред'явлення тотожного позову, оскільки підстава позову (факти, обставини) є різними.

Ураховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд на зазначене уваги не звернув та не з'ясував усіх обставин, що мають процесуальне значення для прийняття рішення про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.