Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, стягнення зайво сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року,

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору від 11 травня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 8 919, 05 доларів США на строк до 11 травня 2014 року. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник, незважаючи на вимоги, не погасила.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 163 655 грн. 85 коп.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на порушення її прав як споживача при укладенні кредитного договору від 11 травня 2007 року, просила визнати цей договір недійсним та стягнути з відповідача зайво сплачені кошти і моральну шкоду.

Рішенням Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2007 року у розмірі 6 043,86 доларів США. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та задоволення її позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк" та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позичальником порушено умови кредитного договору, вона допустила кредитну заборгованість, розмір якої визначено відповідно до закону та умов договору. При цьому була врахована сума, отримана від продажу предмета застави.

Також суди обгрунтовано відмовили у позові про визнання неправомірними рішення банку щодо підвищення процентної ставки за договором. Доводи про неврахування вимог ЦК України (435-15) щодо позовної давності безпідставні, оскільки позовна давність застосовується лише за заявою, а ОСОБА_2 такої заяви не подавала (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відмовляючи у зустрічному позові, суди правильно вказали, що ОСОБА_2 не довела наявності підстав, передбачених ст. ст. 11, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України для визнання кредитного договору недійсним (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін.