Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, Очаківська міжрайонна прокуратура Миколаївської області, орган опіки та піклування служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської ради, ОСОБА_4, про позбавлення батьківських прав, визначення місяця проживання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона на час подання позову є неповнолітньою, а її батько, ОСОБА_3 протягом тривалого часу не виконує своїх батьківських обов'язків, не цікавиться її життям, навчанням та здоров'ям, не сплачує аліменти. Враховуючи викладене, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав щодо неї та до вирішення питання про встановлення піклувальника над нею до її повноліття визначити місце проживання разом із її дідом та бабою у квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2016 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, правильно застосувавши положення ст. 164, 166 СК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судам законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" (v0003700-07) , на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками, які б свідчили про ухилення від виховання дочки, хоча це є її обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Інші до води касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,