розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року,

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнило, та остаточно просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 129,5 кв. м, житловою площею 85,2 кв. м, на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, у рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 1336-2/2007, укладеним 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_4, яка станом на 09 травня 2015 року становить 2 637 167 грн 15 коп., із яких: за кредитом - 1 479 716 грн 37 коп.; за процентами - 698 819 грн; пеня - 458 631 грн 78 коп.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 1336-2/2007, укладеним 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_4, яка станом на 09 травня 2015 року становить 2 637 167 грн 15 коп., із яких: за кредитом - 1 479 716 грн 37 коп.; за процентами - 698 819 грн; пеня - 458 631 грн 78 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 129,5 кв. м, житловою площею 85,2 кв. м, на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про судові витрати.

Разом із тим суд ухвалив, що рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 29,5 кв. м., житловою площею 85,2 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_4, не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин висновків щодо Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , скасувати ухвалу апеляційного суду у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги товариства щодо зміни мотивувальної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами у цій частині норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте судові рішення не відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи указаний позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач порушила умови кредитного договору, добровільно в строк не сплачує заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 217 ЦПК України рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру загальною площею 129,5 кв. м, житловою площею 85,2 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_4, не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-УІІ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , який набрав чинності 07 червня 2014 року.

Проте із вказаними висновками судів погодитися не можна, оскільки таких суди дійшли усупереч наявним у справі доказам, установленим обставинам справи та із порушенням норм процесуального права.

Судом установлено, що 26 грудня 2007 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит № 1336-22/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 70 тис. доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1. За умовами цього договору ОСОБА_4 зобов'язалася повернути отриманий кредит до 23 грудня 2027 року та у строки, передбачені договором, погашати кредит та сплачувати проценти в розмірі 13 % річних. Крім того, розділом 6 договору передбачена відповідальність за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом, а саме сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про іпотечний кредит 26 грудня 2007 року між тими самими сторонами укладено іпотечний договір № 1338-22/2007, відповідно до якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності.

17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого банк відступив, а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняло кредитний портфель, внаслідок чого останнє набуло всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.

14 жовтня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало відповідачу поштове повідомлення про усунення порушень із вимогою про добровільне виселення.

Крім того, установлено, що у 2010 році у провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська перебувала цивільна справа за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки і рішенням цього суду від 08 лютого 2010 року позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 1336-22/2007 звернуто стягнення на іпотечну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з укладенням від імені ОСОБА_4 договору будь-яким способом з іншою особою - покупцем.

Згідно з повідомленням начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управляння юстиції від 14 травня 2015 року виконавчий лист на примусове виконання рішення у вищезазначеній цивільній справі до Заводського відділу ДВС станом на 14 травня 2015 року не надходив.

Із врахуванням вказаного суд дійшов висновку, що оскільки зазначене рішення суду від 08 лютого 2010 року станом на 10 червня 2015 року не виконано боржником, крім того, у позові заявлено вимоги про стягнення заборгованості за інший період, ніж за рішенням суду від 08 лютого 2010 року, а саме станом на 19 травня 2015 року, тому визнав безпідставними доводи відповідача про те, що судом вже був вирішений спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак із вказаними висновками неможливо погодитися виходячи з наступного.

Як визначено у ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Так, за ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однак суд не звернув достатньої уваги на доводи відповідача про те, що судом вже був вирішений спір та звернуто стягнення на предмет іпотеки в обраний іпотекодержателем спосіб, та не встановив, чи передбачено чинним законодавством можливість іпотекодержателю задовольняти свої вимоги за рахунок предмета іпотеки декілька разів в різні способи в рахунок виконання зобов'язань за одним і тим же договором.

Встановивши, що у цій справі позовні вимоги заявлено за інший період, ніж стягнуто рішенням суду від 08 лютого 2010 року, а саме станом на 19 травня 2015 року, суд не з'ясував, чи можуть бути захищені права позивача в обраний ним спосіб, а саме шляхом повторного звернення стягнення на предмет іпотеки; на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема, щодо необхідності уточнення вимог позову.

Після з'ясування вищевказаних обставин суд повинен більш детально із врахуванням матеріалів справи дослідити питання про наявність чи відсутність підстав для застосування Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-УІІ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Оскільки усупереч вимогам ст. ст. 212- 215 ЦПК України суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляду до суду першої інстанції.