розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Ленд" до ОСОБА_4, Фермерського господарства "Коваленко ВГ", треті особи: Андрушівська районна державна адміністрація Житомирської області, Андрушівське районне управління юстиції Житомирської області, відділ Держземагентства в Андрушівському районі Житомирської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою Фермерського господарства "Коваленко ВГ" на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Ленд" (далі - ТОВ "Укр-Ленд") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі, що укладений між Фермерським господарством "Коваленко ВГ" (далі - ФГ "Коваленко ВГ") та ОСОБА_4

На обґрунтування позову ТОВ "Укр-Ленд" зазначало, що 30 листопада 2010 року між ТОВ "Укр-Ленд" як орендарем та Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області як орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 строком на 15 років. Починаючи з 2010 року орендована земельна ділянка використовується ним за призначенням, своєчасно та в повному обсязі оплачується орендна плата, але в кінці 2015 року позивачу стало відомо, що відповідачі уклали між собою договір оренди на зазначену земельну ділянку та зареєстрували його в реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції. Вважає, що діями відповідачів порушено законне право ТОВ "Укр-Ленд" на володіння та користування орендованою ним земельною ділянкою.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03 березня 2016 року, позов ТОВ "Укр-Ленд" задоволено.

Визнано недійсним укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та ФГ "Коваленко ВГ" договір оренди земельної ділянки загальною площею 13,7853 га за кадастровим № НОМЕР_2.

У касаційній скарзі ФГ "Коваленко ВГ" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи указаний позов ТОВ "Укр-Ленд", суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості вказаних позовних вимог, зазначивши, що договір оренди землі від 19 серпня 2015 року є недійсним, оскільки він укладений під час дії договору оренди від 30 листопада 2010 року, що не припинив дію, та без врахування пріоритетного права позивача на його продовження, який, як установив суд, належним чином виконував умови договору оренди від 30 листопада 2010 року.

Також суд у рішенні зазначив, що договір оренди від 19 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ФГ "Коваленко ВГ", підписано не ОСОБА_4, а ОСОБА_5 без її присутності та відома; ОСОБА_4 в силу свого віку та стану свого здоров'я не могла прочитати та підписати вказаний договір.

Крім того, суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що договір оренди землі від 30 листопада 2010 року припинений відповідно до вимог ст. 654 ЦК України (договору, додаткової угоди про розірвання договорів оренди землі із подальшої їх державною реєстрацією), чи рішення суду, як це передбачено ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплюєпрезумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Так, за ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено, що 30 листопада 2010 року між позивачем ТОВ "Укр-Ленд" та Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий № НОМЕР_2, загальною площею 13,7853 га, що відносилась до земель реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства "Іванківське" (далі - КСП "Іванківське").

Умовами договору передбачено, що строк дії вказаного договору 15 років або до запиту громадянина, що набуде право власності на дану земельну ділянку. Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Андрушівському районі Житомирської області за записом від 27 грудня 2010 року за № 725.

Таким чином, підписуючи вищевказаний договір оренди землі, орендар ТОВ "Укр-Ленд" висловило свою згоду щодо обумовленого договором строку його дії.

Також установлено, що відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) від 09 квітня 1997 року ОСОБА_6 був членом КСП "Іванківське" та йому належало право на земельну частку (пай) на землі, яка перебуває у колективній власності вищевказаного підприємства, площею 3,69 га, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

14 липня 2004 року ОСОБА_7 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 17 липня 2015 року ОСОБА_4 є спадкоємцем визначено майна після смерті чоловіка ОСОБА_7, зокрема і вказаної земельної ділянки (паю).

Відповідно до розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 27 липня 2015 року № 199 ОСОБА_4 було виділено в натурі та передано у власність земельну ділянку за № 21 загальною площею 13,7853 га, кадастровий № НОМЕР_2, за рахунок земель реформованого КСП "Іванківське".

Реєстраційною службою Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку.

19 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та ФГ "Коваленко ВГ" укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років, який зареєстрований в Реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області 27 серпня 2015 року.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, помилковим і таким, що суперечить вимогам ст. ст. 10, 57- 60, 212, 213, 214 ЦПК України, є висновок суду про те, що оспорюваний договір оренди землі укладено під час дії договору оренди із позивачем, адже суд у достатньому обсязі не дослідив змісту договору оренди землі від 30 листопада 2010 року, укладеного між позивачем ТОВ "Укр-Ленд" та Андрушівською РДА Житомирської області, не перевірив його умов, зокрема щодо строку дії договору та не з'ясував чи настали обумовлені договором обставини припинення цього договору.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд усупереч вимогам ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, не надав належної оцінки як доказу розпорядженню Андрушівської РДА Житомирської області від 27 листопада 2015 року № 378 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок", у результаті чого дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Таким чином, апеляційний суд в достатньому обсязі не перевірив як доводів апеляційної скарги, так і законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ