розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Лутовинівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області, Козельщинська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2016 року та касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений секретарем Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 10 листопада 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 150.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його тітка ОСОБА_6, а він є спадкоємцем померлої другої черги за правом представлення, у зв'язку із чим звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відмову у зв'язку із наявністю спірного заповіту.

ОСОБА_4 вважав, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки не був підписаний особисто ОСОБА_6, а його підписання іншою особою відбулось з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме: у заповіті не вказано про причини неможливості підписання заповіту особисто заповідачем; не вказано дату народження, місце проживання, реквізити паспорта свідків підписання заповіту, не зазначено місце проживання особи, що підписала заповіт. Також позивач зазначав, що село Омельниче відноситься до селища Козельщина, яке значно ближче села Лутовинівка, тому ОСОБА_7 мала б поїхати саме до Козельщини.

Крім того вказував, що відповідач є працівником соціальної служби, здійснювала догляд за померлою, знала про наявність у неї будинку та земельних паїв, тому могла використати своє службове становище.

Посилаючись на те, що він підтримував добрі стосунки з померлою і вона мала намір залишити усе майно йому, а також на те, що ОСОБА_7 була письменною та була здатна самостійно прочитати і підписати заповіт, позивач вважав, що волевиявлення ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало її волі, у зв'язку із чим просив позовні вимоги задовольнити з підстав, встановлених ч. 4 ст. 207, ст. ст. 1247, 1248, 1253, 1257 ЦК України.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2015 року відмовлено у прийнятті поданої представником позивача заяви про уточнення позову та встановлення нікчемності спірного заповіту (а. с. 188, т. 1).

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 рокув задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року змінено, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що відсутність у заповіті даних особи, яка підписала заповіт замість заповідача, не є суттєвим для визначення дотримання форми заповіту, а також виключивши посилання на те, що складений заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку посвідчення.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, заперечення ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4, а також заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, врахував покази свідків, які підтвердили здатність ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на час складання заповіту та її бажання скласти заповіт на користь ОСОБА_5, а також виходив з того, що секретар Лутовинівської сільської ради ОСОБА_8 мала право на посвідчення оспорюваного заповіту, а у зв'язку із тим, що ОСОБА_6 не могла особисто прочитати та підписати текст заповіту, оскільки не вміла читати і писати, секретар сільради зачитала його вголос, а ОСОБА_9 в присутності свідків його підписала, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б свідчили про те, що волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Також судом першої інстанції зазначено, що у тексті заповіту відсутня вказівка на дату народження, місце проживання, реквізити паспорта свідків підписання заповіту, не зазначено місце проживання особи, що підписала заповіт, проте відсутність вказаних даних не може бути підставою для визнання правочину (заповіту) недійсним, оскільки вказані реквізити у даному випадку не є суттєвими для визначення дотримання форми заповіту, у зв'язку із чим дійшов висновку, що спірний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку посвідчення.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, вмотивовано погодився з його висновком про відсутність правових підстав вважати, що волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, у зв'язку із чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним; разом з тим апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що у даному спорі вимога про встановлення нікчемності правочину ухвалою від 24 листопада 2015 року не прийнята судом до розгляду, а тому місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що відсутність у заповіті даних особи, яка підписала заповіт замість заповідача, не є суттєвим для визначення дотримання форми заповіту, а також посилання щодо відповідності складеного заповіту вимогам закону щодо його форми та порядку посвідчення.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційних скаргах, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року в частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.