Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану представником Гринь Костянтином Андрійовичем, на рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року,

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 квітня 2008 року

№ ZPJCGA0000000001 в розмірі 720 756 грн 95 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - належний ОСОБА_4 житловий будинок розташований у АДРЕСА_1 з всіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами шляхом продажу з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з іншою особою, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, наданням повноважень, необхідних для здійснення продажу.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вимогою про виселення з будинку, але вимога банку не виконана, у зв'язку з чим позивач просив виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Гринь К.А. просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, був переданий відповідачем ОСОБА_4 в іпотеку, право власності на який останній набув на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 травня 2006 року, тобто не за рахунок отриманих ОСОБА_5 коштів за кредитним договором від 30 квітня 2008 року № ZPJCGA0000000001.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ZPJCGA0000000001, за яким ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 57 015,00 дол. США строком до 30 квітня 2018 року на споживчі цілі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № ZPJCGA0000000001, предметом якого є житловий будинок з всіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належний ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 травня 2006 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, а також за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 квітня 2008 року № ZPJCGA0000000001 в розмірі 72 0756 грн 95 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - належний ОСОБА_4 житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 з всіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами шляхом продажу з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з іншою особою, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, наданням повноважень, необхідних для здійснення продажу; позовні вимоги ОСОБА_7 до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки та позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя залишено без задоволення.

01 червня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на адресу проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 направило повідомлення від 26 травня 2014 року з вимогою звільнити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене повідомлення було надіслано ПАТ КБ "ПриватБанк" та отримане відповідачами 05 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК УРСР).

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року справа № 6-39цс15 та від 24 червня 2015 року справа № 6-447цс15, які відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) вірно застосувавши вимоги ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР та ст. ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку" (898-15) дійшов до правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла, оскільки в іпотеку передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та до не згоди з висновку суду апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану представником Гринь Костянтином Андрійовичем, відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.