розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_1 до державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про розірвання договору та визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та просила суд: розірвати договір приєднання до договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води з 31 грудня 2012 року; визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за ненадані послуги з централізованого опалення та підігріву води в розмірі 15 678 грн 59 коп.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Не погодившись з указаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених ст. ст. 121, 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2016 року у відкритті касаційного провадження у справі в частині оскарження ОСОБА_1 ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 грудня 2015 року відмовлено з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1, визнаючи її неподаною та повертаючи заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, однак у наданий строк вона не усунула недоліків апеляційної скарги.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що при поданні апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 грудня 2015 року позивачем не сплачено судовий збір. Як на підставу звільнення від сплати судового збору вона послалася на Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Апеляційним судом установлено, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 295 ЦПК України, тому ухвалою судді від 5 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк тридцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали усунути виявлені недоліки, а саме: навести поважні причини пропущення строку на апеляційне оскарження та сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 243 грн 60 коп., при цьому клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) судом не розглянуто.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Також у п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) судам роз'яснено, що ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалу апеляційного суду від 5 січня 2016 року ОСОБА_1 отримала 8 січня 2016 року (а.с. 33), а ухвалою суду від 22 січня 2016 року її апеляційну скаргу вже повернуто.

Проте апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, залишив поза увагою, що заявнику надано строк тридцять днів з дня отримання ухвали від 5 січня 2016 року для усунення недоліків апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового зборута повертаючи апеляційну скаргу до спливу тридцятиденного строку з дня отримання ухвали суду про усунення недоліків, апеляційний суд зазначеного до уваги не взяв, тому висновок судді апеляційного суду щодо неусунення ОСОБА_1 недоліків скарги є помилковим.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувані ухвали апеляційного суду не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.