розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4, служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням; за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою між співвласниками, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_11, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року,

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом, у якому просили:

зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод позивачам у користуванні квартирою АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_7 надати комплект ключів від квартири;

заборонити ОСОБА_7 надавати квартиру в користування стороннім особам без їх згоди;

вселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1;

визначити наступний порядок користування спірною квартирою: виділити у користування ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлову кімнату площею 13,90 кв. м. та балкон площею 3,6 кв. м., виділити у користування ОСОБА_7 житлову кімнату площею 9,70 кв. м., а житлову кімнату площею 17,90 кв. м., кухню площею 5,90 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., вбиральню площею 1,0 кв. м., коридор площею 5,50 кв. м. залишити у спільному користуванні позивачів та відповідача.

Посилалися на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в спільній частковій власності: Ѕ частина належить відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня1999 року, позивачу ОСОБА_4 Ѕ частина квартири належить на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 березня 2013 року.

Вказана квартира розташована на другому поверсі п'ятиповерхового будинку має загальну площу 56,98 кв. м., житлову площу 41,50 кв. м. та складається з трьох кімнат: 1-а кімната площею 9,7 кв. м.; 2-а кімната площею 17,90 кв. м.; 3-я кімната площею 13,90 кв. м.; кухні площею 5,90 кв. м.; ванної кімнати площею 2,0 кв. м.; вбиральні площею 1,0 кв. м., коридору площею 5,50 кв. м. та балкону площею 3,60 кв. м.

Станом на 09 липня 2012 року в квартирі були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_7 та двоє їх дітей ОСОБА_5, 1986 року народження, ОСОБА_6, 1997 року народження.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 та визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 грудня 2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2013 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Станом на 16 грудня 2014 року в квартирі зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Вказували, що ОСОБА_7 вчиняє дії спрямовані на позбавлення права позивачів на проживання та користування спірною квартирою, обмежує їх в доступі до квартири, надає квартиру для користування стороннім особам, тому просили суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_7 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9. такими, що втратили право на користування жилими приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1 та встановити наступний порядок користування квартирою:

виділити у користування ОСОБА_4, житлову кімнату площею 9,70 кв. м.;

виділити у користування ОСОБА_7 та членам його сім'ї житлову кімнату площею 13,90 кв. м.,

а житлову кімнату площею 17,90 кв. м., кухню площею 5,90 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., вбиральню площею 1,0 кв. м., коридор площею 5,50 кв. м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_14 та членів його сім'ї.

Посилався на те, що спірна квартира належить йому та позивачу ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по Ѕ частині кожному.

На час звернення до суду в спірній квартирі зареєстровані 6 осіб: він, ОСОБА_7, дочка від першого шлюбу ОСОБА_6, внучка ОСОБА_9., дружина ОСОБА_12; син дружини - пасинок ОСОБА_13, син ОСОБА_14 Діти від шлюбу із ОСОБА_4 вже дорослі, кожний із них має свою сім'ю, не проживають в квартирі тривалий час, не підтримують жодних стосунків, не цікавляться життям та не допомагають у веденні домашнього господарства, не користуються житловими приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1, більше одного року без поважних на те причин.

19 червня 2015 року в ОСОБА_8 народилась дочка ОСОБА_9., яку остання зареєструвала за адресою: АДРЕСА_2. Однак, новонароджена ОСОБА_9, проживає з матір'ю за місцем її проживання і житловим приміщенням спірної квартири не користується.

Зазначив, що спірну квартиру утримує самостійно, а тому просив задовольнити його позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року усі позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_7 надати комплект ключів від вхідних дверей квартири.

Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_3.

Визначено наступний порядок користування квартирою:

виділено в користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 9,70 кв. м.;

виділено в користування ОСОБА_7 та членам його сім'ї житлову кімнату площею 13,9 кв. м.;

житлову кімнату площею 17,9 кв. м., кухню площею 5,9 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м., вбиральну площею 1,0 кв. м., коридор площею 5,50 кв. м. залишено у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_7 та членів його сім'ї.

Визнано такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року скасовано в частині виділення житлової кімнати площею 13,90 кв. м. в АДРЕСА_4 в користування членам сім'ї ОСОБА_7 В задоволенні позову про виділ вказаної кімнати членам його сім'ї відмовлено.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_9. - ОСОБА_11 просить змінити рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2016 року в частині визнання, ОСОБА_5, ОСОБА_8, малолітньої ОСОБА_9. такими, що втратили право на користування спірною квартирою № 41, шляхом ухвалення у справі нового судового рішення про відмову в позові ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_5, ОСОБА_8, малолітньої ОСОБА_9. такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі нове судове рішення, апеляційний суд виходив з наступного.

За матеріалами справи встановлено, що сторони у справі ОСОБА_4, ОСОБА_7 перебували у шлюбі з 18 липня 1986 року по 15 лютого 2006 року (а. с. 50, 51, т. 1).

Квартира АДРЕСА_3 належить їм на праві спільної часткової власності по Ѕ частини кожному, квартира складається з трьох кімнат загальною площею 56,98 кв. м., житловою площею - 41,50 кв. м. (а. с. 49, 51-55, т. 1).

Крім частини вказаної квартири, позивачу ОСОБА_4 належить на праві власності на підстав договору купівлі-продажу від 16 червня 2006 року квартира АДРЕСА_5 (а. с. 33, т. 1).

Станом на 09 липня 2012 року в спірній квартирі були зареєстровані позивач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_7 та їхні діти син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 8, т. 1).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 серпня 2013 року позивачі у даній справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнані такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_6 (а. с. 10, 11, т. 1).

Після ухвалення вищенаведеного рішення в даній квартирі залишилися зареєстровані відповідач ОСОБА_7 члени його сім'ї - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, позивач ОСОБА_6 (а. с. 34, 231, т. 1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 грудня 2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 серпня 2013 року скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку, а ухвалою цього ж суду від 25 червня 2015 року позовні заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право на користування квартирою та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку залишено без розгляду (а. с. 139-141, т. 1).

Довідкою ЖРЕП-14 від 04 лютого від 2016 року встановлено, що позивач ОСОБА_6 після народження своєї дочки ОСОБА_9., в липні 2015 року зареєструвала її у спірній квартирі.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Пунктом 14 Постанови № 20 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року (v0020700-95) "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" передбачено, що за позовом може бути визначений порядок користування приміщенням квартири у разі, якщо квартира, яка належить на праві спільної часткової власності, не може бути поділена на ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами або не може бути переобладнана в такі квартири.

З текстів позовних заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що сторони досягли згоди щодо приміщень, які повинні залишитися у спільному користуванні, а саме: житлова кімната площею 17,9 кв. м., кухня площею 5,9 кв. м., ванна кімната площею 2,0 кв. м., вбиральня площею 1,0 кв. м., коридор площею 5,50 кв. м. (а. с. 4, т. 1, а. с. 8, т. 2).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року виділено в користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 9,70 кв. м.; в користування ОСОБА_7 та членам його сім'ї житлову кімнату площею 13,9 кв. м.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків, що за змістом ст. 358 ЦК України порядок користування визначається тільки між співвласниками, члени сім'ї ОСОБА_7 співвласниками спірної квартири не являються. Тому рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року в частині виділення житлової кімнати площею 13,90 кв. м. квартири АДРЕСА_7 в користування членам сім'ї ОСОБА_7 постановлено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про виділ вказаної кімнати членам сім'ї ОСОБА_7

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла втрачають право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Сторонами у даній справі визнано, що позивач ОСОБА_5 не проживає в спірній квартирі з 2006 року. Крім цього, про його непроживання з 2006 року в спірній квартирі зазначив його представник у апеляційній скарзі (а. с. 90, т. 2) та стверджує акт КЖРЕП-14 (а. с. 144, т. 1). Позивач ОСОБА_5 належними та допустимими доказами не довів, що відповідач ОСОБА_10 чинив перешкоди щодо його проживання в спірній квартирі. Тому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_5 втратив право на користування спірною квартирою.

Актом КЖРЕП-14 від 05 січня 2015 року (а. с. 226, т. 1) встановлено, що позивач ОСОБА_6 з серпня 2013 року не проживає в спірній квартирі. Актом обстеження житлово-побутових умов від 21жовтня 2013 року встановлено, що вона постійно проживає в АДРЕСА_8 (а. с. 29, т. 1).

Станом на серпень 2013 року позивач ОСОБА_6 досягла 16 років і відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, ч. 3 ст. 160 СК України вправі вільно обрати собі місце проживання.

В позовній заяві про звільнення від сплати аліментів позивач ОСОБА_4 вказувала, що її дочка ОСОБА_6 ще в листопаді 2011 року самостійно визначила своє місце проживання із нею за адресою: квартира АДРЕСА_5 (а. с. 103, т. 1).

Саме факт постійного проживання дочки ОСОБА_6 з позивачем ОСОБА_4 та перебуванням на її утриманні послужив підставою для припинення з неї стягнення аліментів, звільнення останньої від сплати заборгованості по аліментах (а. с. 103-104, т. 1).

З огляду на викладене колегія суддів вважала, що суд першої інстанції пришов до правильного висновку про задоволення позову про визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1

Доводи касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав, передбачених ст. 405 ЦК України, для визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9., у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ