Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі :
Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_4 до відділу Держземагенства у Цюрупинському районі Херсонської області, Великокопанівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Фелія" про визнання факту наявності права, визнання державного акта на земельну ділянку недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 грудня 2006 року він на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,4500 гектарів, що розташована в АДРЕСА_1, та яка складається із земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2000 га.
02 квітня 2012 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, однак в державному акті зазначено, що він є власником земельної ділянки площею 0,1915 гектарів, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вважає, що відповідачі обмежили його право власності на земельну ділянку, оскільки згідно договору купівлі-продажу він придбав 0,45000 га, а не 0,1915 га.
На підставі викладеного просив суд: встановити факт наявності у нього права власності на земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 0,2500 га, надану для обслуговування житлового будинку, та на земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_2, площею 0,2000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий відділом Держземагенства у Цюрупинському районі Херсонської області недійсним; зобов'язати землевпорядну організацію товариство з обмеженою відповідальністю "Філія" розробити нову технічну документацію згідно договору купівлі-продажу від 26 грудня 2006 року.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що вимоги про встановлення факту належності земельних ділянок не можуть бути розглянуті інакше, ніж в порядку окремого провадження, а тому не підлягають задоволенню, крім того, позовні вимоги не відповідають жодному зі способів захисту прав на землю, що передбачені ст. 153 ЗК України.
Суди встановили, що правовідносини, які виникли між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фелія", врегульовано Законом України "Про землеустрій" (858-15) де позивач є замовником, а відповідач розробником документації із землеустрою (ст. 26 Закону). Разом з тим, позивачем не доведено, що товариство розробило документацію із землеустрою, що не відповідає вимогам, які пред'являються та такою документації та не виконало обов'язків, передбачених ст. 28 Закону України "Про землеустрій".
Зазначені вище обставини стали підставою для ухвалення у справі судових рішень про відмову в позові.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, оскільки висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем невірно обрано спосіб порушеного права визначений ст. 16 ЦК України не спростовуються викладеними у ній доводами та наявними у матеріалах справи документами.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
В.М. Колодійчук
В.С.Висоцька
О.В. Кафідова