Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Сімоненко В.М.
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Карпенко С.О., Олійник А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який згодом уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1705 від 19 червня 2003 року нежилі приміщення НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_5, якій 10 лютого 2007 року надано дозвіл на виконання будівельних робіт із реконструкції зазначених нежилих приміщень під спортивно-оздоровчий центр. Проектна документація узгоджена у встановленому законом порядку, однак під час проведення реконструкції здійснено самовільне відхилення від робочого проекту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, спадкоємцем першої черги за законом є позивач, однак у зв'язку з тим, що під час проведення реконструкції здійснено самовільне відхилення від робочого проекту, зареєструвати право власності на зазначені приміщення він не може, тому просив визнати за ним право власності на вбудовані нежилі приміщення НОМЕР_2 загальною площею 245,4 кв.м, НОМЕР_3 загальною площею 142, 6 кв.м у будинку АДРЕСА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію в порядку спадкування за законом після смерті матері.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежилі приміщення НОМЕР_2 загальною площею 245,4 кв.м, НОМЕР_3 загальною площею 142,6 кв.м, у літ. «А-9»: тераса літ. «а22», ганок літ «а6», вхід у цокольний поверх літ. «а11», у будинку АДРЕСА_1, без додаткових актів введення в експлуатацію в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року, ухваленим за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно зі ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Судами встановлено, що ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1705 від 19 червня 2003 року належать приміщення басейну: НОМЕР_2 - 1, 2 загальною площею 222,3 кв.м на ІІІ рівні цокольного поверху; НОМЕР_3 поз. 1, 2, загальною площею 45,1 кв.м на першому поверсі; ганки літ. «а6», «а10», вхід у цокольний поверх літ. «а11», басейн літ. «а13», у будинку АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 3 жовтня 2005 року № 4111 ОСОБА_5 надано дозвіл на проектування та реконструкцію нежилих приміщень, розташованих на першому та в цокольному поверхах, під спортивно-оздоровчий центр, по АДРЕСА_1.
Дніпропетровською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи висновком від 12 лютого 2007 року № 19 робочий проект «Реконструкція нежилих приміщень під спортивно-оздоровчий центр по АДРЕСА_1» рекомендовано до затвердження.
Згідно технічного паспорту, виданого комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 5 вересня 2008 року ОСОБА_5 в жилому будинку літ. «А-9» вбудовані нежилі приміщення в цокольному поверсі приміщення НОМЕР_2 загальною площею 245,4 кв.м, на І поверсі приміщення НОМЕР_3 загальною площею 142,6 кв.м., тераса літ. «а22», ганок літ «а6», вхід у цокольний поверх літ. «а11».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Відповідно до довідки другої Дніпропетровської держаної нотаріальної контори від 13 червня 2008 року № 1666 спадкоємцем ОСОБА_5 є ОСОБА_3
Як убачається із матеріалів справи 14 грудня 2011 року ОСОБА_6, яка не брала участі у справі, звернулась до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 жовтня 2008 року та із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_5 за законом, що фактично прийняв спадщину. Оскільки відповідно висновку від 3 жовтня 2008 року нежилі приміщення НОМЕР_2, НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1 відповідають будівельним нормам та придатні для подальшої експлуатації, за позивачем визнано право власності на зазначені нежилі приміщення у порядку спадкування без додаткових актів введення в експлуатацію.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за життя право власності на самочинно забудоване нерухоме майно за спадкодавцем зареєстроване не було, тому не може бути визнано за позивачем право власності на спірне майно в порядку спадкування. Позивач не звертався до компетентних органів для оформлення права власності на самочинне будівництво, відмова якого давала б підстави для висновку про наявність спору про право.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки за життя спадкодавець не набув право власності на спірне нерухоме майно.
Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 377 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги та зміст рішення суду апеляційної інстанції не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення, та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою заявника із висновком суду по їх оцінці.
Інші доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження не є підставою для скасування судового рішення, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар С.О. Карпенко А.С. Олійник