Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі :
Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
В липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, укладеного між сторонами у справі 09 жовтня 2007 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний ним договір не відповідає вимогам ЦК України (435-15) , Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , постанові Правління Національного банку України 168 від 10 травня 2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) , порушує його права як споживача фінансових послуг, оскільки: під час укладання договору відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору; не попередив про те, що валютні ризики покладаються на нього як на споживача; договір не містить детальний розпис загальної вартості кредиту та графік платежів; в договорі не зазначено строк його дії.
З огляду на наведене, позивач вважає, що оспорюваний ним кредитний договір вчинено з використанням нечесної підприємницької практики з боку відповідача, що під час укладання договору відповідач ввів його в оману.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
При розгляді справи судами встановлено, що 09 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 50 тис. доларів США під 11,5 % річних по 09 жовтня 2017 року (а. с. 6-11).
Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підстави, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги щодо недійсності вказаного спірного договору про надання споживчого кредиту, укладеного між сторонами, спростовуються умовами самого договору. Зокрема інформація щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, послуг з оформлення договору, графіку погашення кредиту, його вартості, терміну дії, тощо, міститься у пунктах самого договору: 1.3., 1.3.1., 13.2., 1.3.3., 4.2., 1.2.2., 1.6., 8.1., 8.5., 8.6., 10.2., розділах 7, 12.
Більш того, відповідно до п. 9.1. цього договору, підписанням даного договору позичальник підтверджує: свою здатність виконувати умови даного договору; що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника; що він володіє всіма необхідними документами, що необхідні для оформлення даного договору; що відсутні будь-які перешкоди для виконання договору на день його підписання; що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними.
Відповідно до п. 10.13. цього договору, підписанням даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Доводи позивача щодо валютних ризиків суди визнали безпідставними з посиланням на те, що надання кредиту в іноземній валюті не заборонено Законом і при укладені кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним (існує щоденний порядок його встановлення НБУ), та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Висновки судів щодо предмета та підстав позову не суперечать правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 02 грудня 2015 року, справа № 6-1341цс15.
Доводи касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявлених позовних вимог про порушення вимог Закону з боку відповідача при укладенні оспорюваного кредитного договору, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
В.М. Колодійчук
В.С.Висоцька
О.В. Кафідова