розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та просив зменшити розмір сплачуваних ним аліментів на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно з ј частини усіх видів заробітку до 1/10 частини.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що за рішенням суду з нього стягуються на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, сімейний стан та матеріальне становище позивача змінилося, зокрема: він уклав шлюб із ОСОБА_4 та у них народилися діти ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3; його теперішня дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною і він є єдиним годувальником родини; позивач надає матеріальну допомогу своїй непрацездатній матері. В сукупності ці обставини значно ускладнюють його можливість зі сплати аліментів у розмірі, визначеному рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2006 року, тому ОСОБА_4 просив суд задовольнити позов.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що стгуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно з ј частини усіх видів заробітку до 1/8 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При розгляді справи було встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2006 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11).

27 липня 2013 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (а. с. 10).

Від вказаного шлюбу ОСОБА_4 має дочок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9), та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8).

ОСОБА_4 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що сімейний стан позивача змінився з часу прийняття рішення про стягнення з нього аліментів, що в даному випадку є істотною підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів з урахуванням норм чинного законодавства які регламентують спірні правовідносини, зокрема ст. 192 СК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів щодо розміру аліментів, які може сплачувати позивач. Разом з тим, касаційний суд не наділений процесуальними правами щодо переоцінки доказів у справі (ст. 335 ЦПК України). У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.