розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Спецтехніка" про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, що спричинило смерть близьких родичів, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7, на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, що спричинила смерть близьких родичів.

Позовні вимоги мотивували тим, що 08 березня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю та з вини водія автомобіля марки "SEAT- INKA", державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_6 та автомобіля АЗЛК 2140, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8

Внаслідок ДТП ОСОБА_8 загинув на місці події, а пасажир ОСОБА_9 від отриманих травм померла в Драбівській ЦРЛ.

Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2008 року ОСОБА_6 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 7 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Позивачі вказують, що скоєння злочину ОСОБА_6 завдало їм непоправної моральної шкоди, позбавило рідних загиблого сенсу життя. Загибель близьких родичів змусило позивачів пройти важку процедуру похорон ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Зокрема, ОСОБА_4 в момент ДТП переніс значний фізичний біль, отримав тілесні ушкодження, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, страху за своє здоров'я та життя. На очах у позивача фактично помер його батько, а згодом і бабуся, що спричинило йому важку психоемоційну травму, від якої неможливо відновити душевні та фізичні сили, а також здоров'я протягом всього життя. Він, ОСОБА_4, довгий час не міг знайти роботу через постійний пригнічений стан, психічні розлади які почали проявлятися після пережитого. Через ДТП він перестав зустрічатись зі своєю дівчиною, фактично втратив кохану, з якою планував одружитися та створити сім'ю.

Внаслідок такого психологічного розладу їм, позивачам, завдано суттєвих психологічних страждань, що призвело до неможливості нормально, без страху, жити та спілкуватися з сусідами, близькими, оточуючими людьми. Ще й досі ОСОБА_5 не може оправитися від горя та налаштувати своє життя, почати працювати, у зв'язку з чим ОСОБА_4 змушений утримувати її та допомагати. Останній по цей день відвідує психолога та приймає заспокійливі ліки, що підтверджується довідкою з Благодійного центру "Діалог", котрий він відвідував.

В ході розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги та остаточно просили: стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 250 тис. грн, на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 300 тис. грн.

05 жовтня 2015 року суд залучив до справи товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал Спецтехніка" в якості відповідача.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 150 тис. грн кожному на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення зазначеної вище ДТП та смерті близьких родичів позивачів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В решті заявлених вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 60 тис. грн кожному на відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року та змінити рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 січня 2016 року шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачами в судовому засіданні доведено ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень і які мають значення для ухвалення такого рішення на підставі норм ст. ст. 1167- 1168 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду не повністю погодилася з такими висновками суду першої інстанції, пославшись на наступне.

Доведено, що винним у ДТП, в результаті якого загинули люди, є відповідач ОСОБА_6, який зобов'язаний відшкодовувати моральну шкоду позивачам, що є близькими родичами померлих і що не оспорюється самим відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 1177, 1195 ЦК України (435-15) , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В цій справі позивачі ставлять питання про відшкодування моральної шкоди, яка завдана їм в результаті винних дій відповідача, від яких загинув батько і чоловік позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка в свій час замінила ОСОБА_5 матір і яку ОСОБА_4 вважав своєю бабусею.

Втрата близьких людей є непоправним болем для позивачів і тому визначення судом розміру моральної шкоди є досить делікатним питанням, оскільки ніякий її розмір не може повернути того, кого вже немає.

Керуючись названими вище нормами матеріального права, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача по 150 тис. грн кожному позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

Беручи до уваги посилання відповідача у справі про недоведеність розміру моральних збитків позивачами, його добровільну згоду на відшкодування частини таких збитків, факт добровільно відшкодування ним матеріальної шкоди, а також враховуючи реальність відшкодування такої шкоди, тривалість часу, який минув після ДТП, колегія суддів апеляційного суду вважала, що сума стягнутої на користь позивачів моральної шкоди по 150 тис. грн підлягає зменшенню до 50 тис. грн на користь кожного з позивачів, що об'єктивно відповідатиме обставинам справи.

Наявні у матеріалах справи документи не спростовують висновків судів щодо обґрунтованості вимог позивачів про стягнення моральної шкоди, а також висновків апеляційного суду щодо необхідності зменшення її розміру.

Касаційна скарга підлягає відхиленню, оскільки в зазначеному випадку доводи касаційної скарги щодо висновків судів про предмет та підстави позову зводяться до необхідності переоцінки доказів касаційним судом, що не передбачено ст. 335 ЦПК України.