розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства "Нова Україна", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Жильнельфа Вельє", про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2016 року,

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" (далі - СФГ "Нова Україна"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Жильнельфа Вельє" (далі - ТОВ "Жильнельфа Вельє"), у якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив суд визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 2,119 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (далі - земельна ділянка), укладений між ОСОБА_6 та СФГ "Нова Україна", зареєстрований в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору та зобов'язати відповідача повернути спірну земельну ділянку власникові.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки, яку передав в оренду ТОВ "Жильнельфа Вельє". У березні 2014 року йому стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та СФГ "Нова Україна". Позивач вважає, що зазначений договір є недійсним, оскільки він його не підписував та не уповноважував інших осіб на його підписання. Інші позовні вимоги є похідними.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2016 року, позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_6 та СФГ "Нова Україна", зареєстрований в Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області.

Скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки.

Зобов'язано СФГ "Нова Україна" повернути ОСОБА_6 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку.

Стягнуто з СФГ "Нова Україна" на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

У касаційній скарзі СФГ "Нова Україна" просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка (розмір - 2,119 га., призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 04 липня 2001 року.

17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Нова Україна" укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації.

В акті приймання та передачі земельних ділянок від 17 липня 2012 року характеристика земельної ділянки не зазначена.

11 березня 2014 року даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за результатами проведення комплексної (почеркознавчої та ТЕД) експертизи від 15 липня 2014 року, два підписи від імені ОСОБА_6 в двох примірниках договору оренди землі в графах "Орендодавець", виконані рукописним способом кульковою ручкою пастою фіолетового кольору не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідування будови та ознак зразків його підписів (а. с. 89, т. 1, зворот).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийняв висновки експертів як належний доказ у справі, встановивши відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_6 на укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки із СФГ "Нова Україна". Суд визнав такий договір недійсним, пославшись на норми ст. ст. 14, 124 Земельного Кодексу України, ст. ст. 203, 207, 215 ЦК України та те, що волевиявлення сторони договору оренди земельної ділянки має бути вільним, що відображається у письмовій формі договору підписаного його сторонами, чого в даному випадку дотримано не було. Також судом застосовано положення ст. 216 ЦК України (реституцію) та задоволено позов у іншій його частині шляхом повернення сторін до попереднього становища. Питання щодо розподілу судових витрат судом вирішено з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України.

Апеляційний суд дав належну правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та вірно не взяв до уваги висновки інших експертиз, які були проведені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що узгоджується з положеннями ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів судом.

Зокрема, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ст. 212 ЦПК України).

З урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року, справа № 6-127цс13, про те, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки, колегія суддів апеляційного суду правомірно врахувала доводи самого ОСОБА_6 про те, що ним не виявлялася згода щодо істотних умов оспорюваного договору, не складався та не підписувався сам текст договору, те, що такі твердження позивача не спростовуються іншими зібраними у справі доказами.

У зв'язку з наведеним апеляційний суд прийшов до переконання про відсутність у ОСОБА_6 відповідного волевиявлення на укладення спірного договору, як наслідок - апеляційним судом зазначене вище рішення суду першої інстанції визнано законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги були перевірені судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо предмета та підстав позову і це відображено в оспорюваній ухвалі апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2016 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості даного позову та не свідчать про невідповідність оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України, та, керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.