Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Леванчука А.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, про виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року,

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість в розмірі 813379,15 доларів США та 1 283 698,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - п'ятикімнатну квартиру загальною площею 227,50 кв. м, житловою площею 115,70 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 яка належить на праві власності

ОСОБА_3, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 5 010 695,85 грн. Оскільки рішення суду не виконано, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року позов задоволено частково.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у частині виселення відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "ПУМБ" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин 1,3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Установлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість в розмірі

813 379,15 доларів США та 1 283 698,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - п'ятикімнатну квартиру загальною площею 227,50 кв. м, житловою площею 115,70 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 яка належить на праві власності

ОСОБА_3, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 5 010 695,85 грн.

Відповідно до довідки форми 3 від 5 червня 2014 року в квартирі зареєстровані троє осіб: ОСОБА_4 та двоє малолітніх дітей:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 109 та ст. 132 ЖК УРСР.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд вірно застосував положення статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК УРСР, оцінив надані сторонами докази в порядку ст. 212 ЦПК України та прийшов до правильного висновку, що оскільки квартира, на яку звернено стягнення як на предмет іпотеки, придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, тому підстави для виселення відповідачів без надання іншого постійного житлового приміщення відсутні.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ