Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Національний культурно-мистецький комплекс та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", третя особа - ОСОБА_4, про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації за порушення авторських прав за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він був запрошений державним підприємством "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" (далі - ДП "Мистецький Арсенал") прийняти участь у виставці "Велике і Величне" для створення картини "Коліївщина: Страшний суд" безпосередньо на стіні (муралу) в приміщенні музейного комплексу, з орієнтовними розмірами 5х11 метрів. Виставка мала відбутися 27 липня - 29 вересня 2013 року й для цього йому відповідачем було надано: стіна (мурал), фарби, пензлі, проектор. Оскільки станом на 25 липня 2013 року, тобто на час передачі приміщення під обов'язкову державну охорону, картина ним не буда завершена, твір у незавершеному вигляді експонуватись не міг, а часу на закінчення роботи вже не було, відповідач зафарбував картину, над якою він працював, не надавши можливості зробити її якісне фотозображення, що позбавило його в подальшому реалізувати свої авторські майнові права щодо твору, отримати дохід від виставлення картини.

З урахуванням зазначеного позивач вважав, що такі дії відповідача є порушенням його авторських прав та є підставою для стягнення на його користь 121 800 грн компенсації за порушення майнових авторських прав (100 мінімальних заробітних плат) згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) , та 1 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, які просив стягнути з відповідача.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на користь ОСОБА_3 1 тис. грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що судові рішення в частині моральної шкоди сторонами не оскаржуються, тому к касаційному порядку не переглядаються ( ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про захист авторського права та стягнення суми, суд виходив із того, що позивач здійснював фіксування етапів процесу своєї роботи шляхом поточної фотозйомки, виставляв відповідні фотокартки з описуванням цих робіт на своїй сторінці в соціальних мережах, тому дії відповідача не призвели до порушення особистих немайнових і майнових прав суб'єкта авторського права та не дають підстав для стягнення компенсації, передбаченої ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду. При цьому зазначив, що доводи позивача про те, що знищенням незавершеної картини позивачу спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди,оскільки він був позбавлений можливості продати твір та отримати дохід є безпідставними з огляду на те, що картина, як незакінчений твір, не могла бути відділена від стіни, на якій створена.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані, а наданим доказам суди дали належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що 27 липня - 29 вересня 2013 року у ДП "Мистецький Арсенал" проходила виставка "Велике і Величне". ОСОБА_3 був запрошений прийняти участь у виставці для створення картини "Коліївщина: Страшний суд" безпосередньо на стіні (муралі) у приміщенні "Мистецького Арсеналу" з орієнтовним розміром 5 м х 11 м. Для цього йому ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" було надано безпосередньо стіна (мурал), матеріали (фарби, пензлі), проектор. При цьому сторонами було обумовлено, що твір буде експонуватися лише під час виставки й у подальшому не зберігатиметься.

Письмовий договір сторони не укладали.

Позивач був обізнаний про дату відкриття виставки та термін її дії.

Станом на 25 липня 2013 року, тобто на час передання приміщення під обов'язкову державну охорону, картина ОСОБА_3 не була завершена, ДП "Мистецький Арсенал" було прийнято рішення зафарбувати стіни з незавершеним твором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Згідно з чч. 1, 2 ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ст. 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

Суди, ураховуючи встановлені обставини про те, що картина, як незакінчений твір, не могла бути відділена від стіни, на якій створена, та позивачем була виготовлена фотографія твору (ст. 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), дійшли вірного висновку про відсутність факту порушення відповідачем авторських прав позивача та підстав, передбачених ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" для стягнення з відповідача на користь позивача передбаченої цією нормою закону компенсації.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та фактичних обставин, що знаходяться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.