Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_4, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лотос", про знесення самочинно збудованого гаражного боксу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2011 року Київський транспортний прокурор в інтересах Київської міської ради звернувся до суду з позовом, який у березні 2014 року уточнив, та просив зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану споруду - гаражний бокс НОМЕР_1, площею 24 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та привести зазначену земельну ділянку до попереднього стану.
Зазначав, що за результатами перевірки, проведеної Київською транспортною прокуратурою, на виконання п.7.5 плану роботи прокуратури м. Києва, друге півріччя 2011 року, з перевірки дотримання Законів України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) , "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" (3041-17) було встановлено, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 проходить газопровід високого тиску "Київ-Брянськ" Ду-500 мм РУ-1,2 МПа.
Відповідачем за вищевказаною адресою як членом Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лотос" збудовано капітальну споруду - гаражний бокс НОМЕР_1, однак земельна ділянка, на якій збудовано нараж, ні відповідачу, ні кооперативу не відводилась.
Також гаражний бокс побудовано відповідачем без надання дозволу на будівництво та на відстані 8,6 м від газопроводу, що є порушенням Правил безпеки системи газопостачання України.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_4 знести гаражний бокс НОМЕР_1, площею 24 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та привести зазначену земельну ділянку до попереднього стану.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як член Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лотос" побудував гаражний бокс НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, яка використовується кооперативом. При цьому правомірність користування кооперативом земельною ділянкою підтверджується судовими рішеннями у господарській справі від 30 листопада 2010 року № 4/251-16/122-3/132.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, зазначав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки підставам позову та висновкам у преюдиційних, на його думку, судових рішеннях. Крім цього, судовими рішеннями, якими керувався суд першої інстанції, не встановлювалися обставини правомірності зайняття кооперативом земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не враховано, що порядок надання земель у користування, станом на 1990 рік, регулювалось ст. 16 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, якою передбачалося, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
Статтею 20 Земельного кодексу Української РСР передбачено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею.
Суд першої інстанції посилався на рішення Виконавчого комітету Київської міської ради від 22 січня 1990 року № 75 "Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об'єктів", з якого вбачається, що Виконавчому комітету Шевченківської районної ради народних депутатів в м. Києві було надано дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва тимчасових відкритих автостоянок, у тому числі: по АДРЕСА_1 на земельних ділянках, визначених Головним управлінням архітектури і містобудування виконкому міської ради.
Разом із тим суд не звернув уваги на те, що вказаним рішенням земельна ділянка по АДРЕСА_1 Обслуговуючому кооперативу "Автогаражний кооператив "Лотос" та ОСОБА_4 для будівництва та розміщення гаражних боксів не надавалась, в матеріалах справи відсутні державні акти на право користування земельною ділянкою, дозвільні документи на збудований гаражний бокс НОМЕР_1, докази того, що майно було прийнято до експлуатації та пройшло державну реєстрацію.
Крім того, судом не враховано, що газорозподільна станція-5 відноситься до складу об'єктів магістрального трубопроводу "Київ-Брянськ", Ду-500, км (19,0-27,8), мм Ру 1,2 МПа, ділянка якого з 1995 року працює в режимі розподільчого газопроводу з робочим тиском 1,2 МПа. Згідно з додатком 3 до п. 4.3.7 Правил безпеки системи газопостачання України мінімально допустима відстань розподільчого газопроводу високого тиску (понад 0,6 до 1,2 МПа) до будинків і споруд повинна становити 10 м від осі газопроводу з обох боків.
Із матеріалів справи вбачається, що гаражний бокс НОМЕР_1 розташований на відстані 8,6 м від осі розподільчого газопроводу "Київ-Брянськ".
Також суд першої інстанції не врахував, що згідно з актом від 01 листопада 2011 року, складеним інженером групи з охоронних зон лінійно-експлуатаційної служби, використання гаража є небезпечним та у випадку виникнення аварійної ситуації може призвести до людських жертв та припинення на тривалий час газопостачання.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
О.І. Євтушенко
І.М.Завгородня
О.М.Ситнік