Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Суми-Авто", товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкодиза касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" на рішення апеляційного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 31 жовтня 2012 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") укладено договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак. У додатку № 1 до вищевказаного договору передбачено його право на придбання автомобіля ЗАЗ Ланос за ціною 80 960 грн.
Позивач зазначав про те, що на виконання умов зазначеного вище договору він сплатив платежів на загальну суму 46 753 грн 01 коп. для отримання автомобіля.
Указував про те, що 29 січня 2013 року ним було розірвано вищевказаний договір на підставі передбаченої цим договором ст. 3 розділу 1, п. 13.1 ст. 13 розділу 2, а відповідачем було повідомлено його про те, що у такому випадку поверненню підлягають чисті внески відповідно до п. 13.3 ст. 13 розділу 2 спірного договору. 25 лютого 2015 року від відповідача на його рахунок надійшло 32 616 грн 60 коп. Вважав, що відповідачем повернуто меншу суму, ніж встановлено договором, чим порушено його права та завдано моральної шкоди.
З урахуванням наведеного ОСОБА_3. просив стягнути з ТОВ "Авто Просто" на його користь 47 977 грн 91 коп. недоплачених коштів за договором про надання фінансових послуг від 31 жовтня 2012 року; стягнути з публічного акціонерного товариства "Суми-Авто" (далі - ПАТ "Суми-Авто"), ТОВ "Авто Просто" на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 тис. грн з кожного.
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 8 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_3 23 738 грн 03 коп. внесків, сплачених за угодою від 31 жовтня 2012 року. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року рішення районного суду змінено.
Стягнуто з ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором в сумі 29 461 грн 95 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів, а не у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ТОВ "Авто Просто", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що поверненню підлягає 40,2872% поточної вартості автомобіля з відрахуванням сум податків та коштів, що вже були перераховані позивачу.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та збільшуючи стягнуту суму на користь ОСОБА_3, виходив із того, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягала заборгованість за вищевказаним договором без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.
Судом установлено, що 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Авто Просто" укладено договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак.
У додатку № 1 до вищевказаного договору передбачено право ОСОБА_3на придбання автомобіля ЗАЗ Ланос за ціною 80 960 грн.
ОСОБА_3 на виконання умов зазначеного вище договору 1 листопада 2012 року, 15 листопада 2012 року, 7 грудня 2012 року, 15 січня 2013 року було сплачено на рахунок ТОВ "Авто Просто" загальну суму внесків 34 544 грн 12 коп. та 6 460 грн 73 коп. адміністративних витрат. Отже, ОСОБА_3 сплачено чистих внесків за автомобіль у розмірі 42,6682 %.
29 січня 2013 рокуза заявою ОСОБА_3 договір між ним та ТОВ "Авто Просто" розірвано.
25 лютого 2015 року ТОВ "Авто Просто" повернуло ОСОБА_3 32 616 грн 60 коп.
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 укладеного між сторонами договору від 31 жовтня 2012року учасник системи, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що має повідомити АВТО ПРОСТО у письмовій формі. Поверненню підлягають тільки чисті внески, сплачені за договором, з урахуванням положень, викладених у цій статті.
Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Судом установлено, що позивачем на протязі дії договору від 31 жовтня 2012 року сплачено чистих внесків у загальному розмірі 42,6682 % за мінусом цілого чистого внеску та відступної за відмову від договору у розмірі 2,381 %, отже, поверненню позивачу підлягало 40,2872 % від поточної ціни автомобіля, яка складала 154 090 грн. Таким чином сума, що підлягала поверненню - 62 078 грн 55 коп. 25 лютого 2015 року відповідачем повернуто позивачу 32 616 грн 60 коп.
Ураховуючи викладене, сума 27 534 грн 43 коп. є різницею між сплаченими коштами та коштами, які підлягають поверненню, а, отже, є прибутком позивача.
У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 162 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно зі ст. 164.1 Податкового кодексу України (2755-17) базою оподаткування є загальний податковий дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподаткований дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду.
Відповідно до ст. 164.2 Податкового кодексу України (2755-17) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (ст. 164.2.1), суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (ст.164.2.2).
Згідно з п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків визначених у п.п.167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами: виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Відповідно до вимог п. 168.1.2. ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно зі ст. 168.3 Податкового кодексу України (2755-17) розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).
Відповідно до ст. 168.4.1 Податкового Кодексу України (2755-17) податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (2456-17) .
Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що різниця між сплаченими коштами та коштами, які підлягають поверненню є прибутком позивача, а, отже, підлягають оподаткуванню.
Проте апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не встановив фактичних обставин справи та не застосував до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з ТОВ "Авто Просто" на користь позивача внесків сплачених за договором від 31 жовтня 2012 року з відрахуванням сум податків та грошових коштів сплачених 25 лютого 2015 року, є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто"задовольнити.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 16 лютого 2016 рокускасувати, рішення Буринського районного суду Сумської області від 8 грудня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько
В.І. Журавель
В.А. Черненко
С.П. Штелик