розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 лютого 2014 року між нею та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, відповідно до умов якого вона передала йому аванс у розмірі 43 926 грн. Сторони погодили, вартість зазначеного майна у розмірі 140 563 грн. 20 коп. У подальшому, 23 грудня 2014 року та 20 січня 2015 року, вона направила йому пропозиції про укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, проте він повідомив про необхідність сплатити 11 тис. доларів США при укладенні основного договору купівлі-продажу та про те, що змінює умови договору і визначає нову ціну майна на рівні 215 тис. грн.

Враховуючи викладене та те, що основний договір сторонами не укладено, позивачка просила стягнути з відповідача аванс з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 56 093 грн. 50 коп., штраф у розмірі 43 926 грн., 3 % річних у розмірі 1 317 грн. 78 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аванс у розмірі 43 926 грн. та штраф у розмірі 43 926 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухилився від укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що є підставою для стягнення з нього авансу та штрафних санкцій, визначених умовами попереднього договору.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, вказавши при цьому також про те, що відповідач наполягав на розрахунку із ним в іноземній валюті, що суперечить вимогам ст. 533 ЦК України, та свідчить про його ухилення від укладення основного договору купівлі-продажу.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що 21 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, відповідно до умов якого вона передала йому аванс у розмірі 43 926 грн.

За умовами попереднього договору вартість житлового будинку та земельної ділянки становить 140 563 грн. 20 коп., що на день укладення договору складало 16 тис. доларів США.

Пунктом 14 попереднього договору сторони встановили, що сума у розмірі 96 637 грн. 20 коп., що еквівалентно 11 тис. доларів США, буде сплачена покупцеві при підписанні основного договору купівлі-продажу.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач в односторонньому порядку змінив ціну майна та вимагав сплатити йому при укладенні договору гривневий еквівалент 11 тис. доларів США.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України (435-15) покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-170цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не дав належної правової оцінки абз. 2 п. 14 попереднього договору, яким встановлено, що в разі інфляційних процесів в Україні, які будуть в період з 21 лютого 2014 року до 30 грудня 2014 року перевищувати 10 %, сторони переглянуть умови договору купівлі-продажу з урахуванням росту суми інфляції.

При цьому апеляційний суд не перевірив тверджень відповідача про те, що він неодноразово з 21 лютого 2014 року по 30 грудня 2014 року звертався до позивача щодо визначення суми договору у зв'язку з ростом інфляційних процесів в Україні, що перевищували 10 %.

Апеляційний суд не врахував того, що сторони попереднього договору встановили можливість перегляду вартості майна у зв'язку зі знеціненням національної валюти внаслідок інфляційних процесів та дійшов передчасного висновку про покладення вини в ухиленні від укладення договору купівлі-продажу на відповідача, не навівши обґрунтованих правових підстав та у порушення вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України взагалі не спростував доводів відповідача.

Отже, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його часткового скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 березня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення авансу та штрафу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.