Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Агротех Інвест Групп", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на частку у статутному капіталі підприємства за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_7, на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що є співзасновником і співвласником приватного підприємства "Агротех Інвест Групп" (далі - ПП "Агротех Інвест Групп") та володіє часткою у статутному фонді підприємства у розмірі 40 %, вартістю 1 252 283 грн 60 коп. Оскільки вона з дитинства є інвалідом (по слуху), для представництва її інтересів вона видала своєму батькові - ОСОБА_6 -довіреність. У червні 2013 року ОСОБА_6 вів переговори із ОСОБА_5 щодо можливості укладення договору купівлі-продажу належної їй частки у статутному капіталі ПП "Агротех Інвест Групп", але договір купівлі-продажу або будь-який інший правочин, за яким би було відчужено належну їй частку у статутному капіталі укладено не було. 18 червня 2013 року ОСОБА_6 безпідставно посвідчив у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. заяву про відступлення її прав та обов'язків як засновника (власника) ПП "Агротех ІнвестГрупп" на користь третьої особи - ОСОБА_5 Цього ж дня за її відсутності загальними зборами засновників ПП "Агротех Інвест Групп" прийняті рішення про задоволення її заяви про переуступку частки у статутному фонді ОСОБА_5, перерозподіл статутного фонду. Оскільки не відбулося жодної події та не вчинено жодного правочину, за яким би було припинено її право власності на належну їй частку у статутному капіталі ПП "Агротех Інвест Групп" у розмірі 40 % статутного капіталу, вартістю 1 252 283 грн 60 коп., рішення вищого органу управління ПП "Агротех Інвест Групп" вважала незаконним невизнанням відповідачем її права власності на вказану частку статутного капіталу.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на частку у статутному капіталі ПП "Агротех Інвест Групп" у розмірі 40 % від загального розміру статутного капіталу, вартістю 1 252 283 грн 60 коп.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_7 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що указані нею довіреність та заява складені з порушенням вимог ЦК України (435-15) , Закону України "Про нотаріат" (3425-12) й Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд погодився з висновками суду, зазначивши також, що позивачем невірно обрано спосіб судового захисту порушених прав та інтересів.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 21 листопада 2011 року ОСОБА_3 видала нотаріально посвідчену довіреність, за якою уповноважила ОСОБА_6 бути її, як засновника (учасника) ПП "Агротех Інвест Групп", представником з питань, пов'язаних з поточною діяльністю підприємства, з правом подання заяви від її імені про передачу прав та обов'язків засновника ПП "Агротех ІнвестГрупп" та розпорядження належною їй та повністю сплаченою часткою статутного фонду (капіталу) підприємства на його розсуд.

Рішенням загальних зборів ПП "Агротех Інвест Групп" від 18 червня 2013 року задоволена нотаріальна заява учасника ОСОБА_3 про переуступку частки у статутному фонді ПП "Агротех Інвест Групп" ОСОБА_5; перерозподілено статутний фонд підприємства, затверджено статут в новій редакції. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статут підприємства у новій редакції зареєстровано 6 серпня 2013 року. Позивач у статуті підприємства засновником не зазначена.

Дійшовши висновку про те, що позивачем неправильно обрано спосіб судового захисту, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд за зазначені положення закону уваги не звернув, доводів позивача не перевірив, не навів у рішенні мотивів їх відхилення та дійшов передчасного висновку про обрання позивачем способу судового захисту, що на думу суду, не відповідає вимогам закону.

Таким чином апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі не перевірено, спір фактично по суті не вирішено, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.