Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником - ОСОБА_5, на заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня2007 року з ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 40 тис. доларів США грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з процентною ставкою 1,3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році за користування кредитом на строк - 2 роки. На забезпечення кредитного зобов'язання в розмірі 1 тис. грн 15 серпня 2014 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував і допустив заборгованість в розмірі 22 229 доларів 83 центи США, що є еквівалентом 286 833 грн 77 коп.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просила суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 229 доларів 83 центи США, що є еквівалентом 286 833 грн 77 коп., та з ОСОБА_4 - 1 тис. грн за договором поруки.
Заочним рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто на користь банку з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, що станом на 15 вересня 2014 року складає 21 134 долари 36 центів США, що єеквівалентом 271 633 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 11 850 доларів 57 центів США, що єеквівалентом 152 872 грн 35 коп., заборгованість за процентами у розмірі 9 283 долари 79 центів США, що єеквівалентом 119 760 грн 89 коп., з ОСОБА_4 - 1 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь банку 1 тис. грн в якості боргу змінено, зазначено про стягнення цієї суми на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" солідарно з ОСОБА_3 У решті - рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ"ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, то це є підставою для стягнення з нього заборгованості за цим договором. При цьому, зазначивши, що внаслідок порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, суд стягнув заборгованість, забезпечену порукою, лише з поручителя.
Апеляційний суд, погодився з таким висновком суду першої інстанції, однак змінив його в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя, стягнувши її у солідарному порядку з боржником.
Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Судом установлено, що 23 серпня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньомукредит у розмірі 40 тис. доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 1,3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році на строк дії платіжної картки - 2 роки. На забезпечення кредитного зобов'язання в розмірі 1 тис. грн 15 серпня 2014 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.
Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252- 255 ЦК України.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Згідно з п. 1 кредитного договору проценти за користування кредитним лімітом підлягають оплаті щомісячно в строк до 30 числа кожного місяця.
У п. 5.2.2. Правил користування платіжною карткою передбачено, що строк погашення процентів за користування лімітом - щомісячно за минулий місяць.
Відповідно до пп. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє до моменту належного виконання сторонами зобов'язань.
З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що заборгованість за процентами становить 9 283 долари 79 центів США, з яких: 622 долари 18 центів США - несплачені проценти на поточну заборгованість, 8 661 долар 83 центи США - несплачені проценти на прострочену заборгованість.
Проте апеляційний суд не врахував, що зазначений розмір заборгованості за процентами розраховано банком накопичувальним способом за період з 13 травня 2008 року до 19 вересня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 заявлено про застосування строку позовної давності, однак апеляційний суд не врахував, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду, оскільки з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось 21 січня 2015 року, в своїй позовній заяві не ставило питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначило.
Також відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (435-15) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Умовами кредитного договору встановлено базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору в розмірі 1,3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. На протязі 30 днів з моменту виникнення заборгованості по кредитному ліміту (пільговий період) проценти нараховуються, виходячи зі ставки - 0,01 % річних.
При цьому кредитним договором не передбачено право банку самостійно в односторонньому порядку змінювати умови цього договору.
Проте у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив нарахування заборгованості за процентами та період за які їх нараховано, не врахував заяву позичальника про застосування строку позовної давності щодо стягнення кредитної заборгованості, дійшовши передчасного висновку про його переривання.
За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
В.І. Журавель
С.Ф.Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик