розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 24 червня 2008 року між акціонерним товариством "Індекс-Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк"), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 130 тис. доларів США на строк до 23 червня 2015 року.

Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між ним, ОСОБА_5 та банком укладено договір поруки. Договором про внесення змін та доповнень до договору поруки від 9 жовтня 2009 року змінено строк виконання зобов'язання за кредитним договором до 8 червня 2018 року.

У січні 2016 року йому стало відомо про те, що 28 листопада 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Креді Агріколь Банк" укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до умов якого введено зобов'язання позичальника сплачувати штрафи: у розмірі 3 % вартості транспортного засобу за порушення позичальником вимог п. 3.3.4 кредитного договору; у розмірі 300 грн за порушення п. 3.3.15 кредитного договору; у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту за порушення позичальником вимог п. 3.3.16 кредитного договору,

Позивач вважав, що внесеними змінами до кредитного до договору, без отриманої від нього згоди, збільшено обсяг його відповідальності як поручителя, чим порушено його права.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України просив суд визнати договір поруки від 24 червня 2008 року припиненим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки, укладений 24 червня 2008 року між ОСОБА_3 та акціонерним товариством "Індустріально-Експортний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", та ОСОБА_5 припиненим. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Креді АгрікольБанк" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок укладення між позичальником і банком договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору від 24 червня 2008 року збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що укладення між ПАТ "Креди Агріколь Банк" та ОСОБА_5 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, яким встановлені нові штрафи за невиконання позичальником певних зобов'язань без згоди поручителя, свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки для останнього з'явилися нові ризики, відмінні від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до положень процесуального закону та досліджені згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом установлено, що 24 червня 2008 року між акціонерним товариством "Індекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк"), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 130 тис. доларів США на строк до 23 червня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 червня 2008 року між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2012 року № 6-73цс12, від 17 лютого 2016 року № 6-3176цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно з п. 5.4. договору про внесення змін та доповнень № 3 від 28 листопада 2014 року у разі порушення позичальником вимог п. 3.3.4. договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 3 % від вартості транспортного засобу, визначеної у договорі купівлі-продажу такого транспортного засобу, укладення якого передбачено розділом 1 договору.

Таким чином, укладаючи 28 листопада 2014 року договір про внесення змін та доповнень № 3 без згоди поручителя, кредитор та позичальник встановили нові штрафи за невиконання зобов'язань позичальника, що всупереч положенням ч. 1 ст. 559 ЦК України збільшує обсяг відповідальності поручителя.

Вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи з того, що без згоди поручителя, збільшено обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ