У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21 серпня 2008 між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та приватним підприємством "Інтерхім-КС" (далі - ПП "Інтерхім-КС") було укладено договір № 79.1/49-КЛВ-08, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 550 000 грн зі сплатою за користування кредитом 23,5 % річних з правом кредитора корегування відсоткової ставки в односторонньому порядку, терміном до 20 серпня 2010 року. З метою забезпечення зобов'язань ПП "Інтерхім-КС" за вказаним кредитним договором того ж дня між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 79.1/79-3-08, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55,0 кв. м, житловою площею 39,80 кв. м. 30 вересня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Інтерхім-КС" було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 79.1/49-КЛВ-08, відповідно до якої погоджено відсоткову ставку у розмірі 24,5 % річних. 01 жовтня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору іпотеки № 79.1/79-3-08, згідно з умовами якої останній надав свою згоду на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором. 28 вересня 2009 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Інтерхім-КС" було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 79.1/49-КЛВ-08, якою продовжено строк погашення простроченої заборгованості за процентами нарахованими з 26 лютого 2009 року по 25 серпня 2009 року, за процентами, які будуть нараховані за період із 26 серпня 2009 року по 25 вересня 2009 року, за нарахованою комісією - до 30 жовтня 2009 року. У зв'язку із порушенням ПП "Інтерхім-КС" умов кредитного договору, 07 лютого 2010 року та 09 лютого 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимоги про погашення заборгованості, які залишені без задоволення. Посилаючись на викладене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 для задоволення вимог ПАТ "Родовід Банк" з погашення заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № 79.1/49-КЛВ-08у розмірі 945 508 грн 15 коп., за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ПП "Інтерхім-КС" перед ПАТ "Родовід Банк" за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № 79.1/49-КЛВ-08 у розмірі 790 043 грн 33 коп. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл сплати судових справ.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалу апеляційного суду й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судами встановлено, що 21 серпня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Інтерхім-КС" було укладено договір № 79.1/49-КЛВ-08, відповідно до умов якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію у розмірі 550 000 грн, терміном до 20 серпня 2010 року (а. с. 12-15).

30 вересня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого ПАТ "Родовід Банк", та ПП "Інтерхім-КС" підписано додаткову угоду № 1 до вищевказаного кредитного договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 2.5 договору в наступній редакції: "процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 24,5 % річних і підлягає коригуванню позивачем в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5,10 грн/один долар США під час дії цього договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітній період, вказаний у п. 2.6.2 договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітній період" (а. с. 16).

28 вересня 2009 року між зазначеними сторонами підписано додатковий договір № 3 до кредитного договору № 79.1/49-КЛВ-08, яким продовжено термін сплати процентів за користування кредитами, а саме: встановлено строк погашення простроченої заборгованості за процентами, нарахованими за період з 26 лютого 2009 року по 25 серпня 2009 року у розмірі 74 756 грн 36 коп. не пізніше 30 жовтня 2009 року; процентів, що будуть нараховані за період 26 серпня 2009 року по 25 вересня 2009 року - не пізніше 30 жовтня 2009 року (а. с. 18).

26 серпня 2008 року на виконання умов кредитного договору банком було перераховано відповідачу кошти у розмірі 550 000 грн (а. с. 31-41).

З метою забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань 21 серпня 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 79.1/49-3-08, предметом якого є належна останньому квартира АДРЕСА_1 (а. с. 19-22).

07 червня 2010 року та 09 лютого позивач направляв відповідачу письмові повідомлення про наявну у ПП "Інтерхім-КС" заборгованість за вказаним кредитним договором з пропозицією добровільного продажу предмета іпотеки з метою погашення такої заборгованості, які залишені без задоволення (а. с. 55, 56).

Також встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2011 року та рішення господарського суду Київської області від 29 червня 2011 року в справі № 15/043-11 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ПАТ "Родовід Банк" до ПП "Інтерхім-КС" скасовано в частині стягнення з відповідача 217 314 грн 89 коп. заборгованості за процентами, 52 682 грн 96 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 26 814 грн 13 коп. інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за процентами, 8 917 грн 45 коп. трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за процентами, в частині стягнення державного мита в розмірі 3 057 грн 29 коп., а також в частині розстрочки виконання рішення суду, в цих частинах справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області. В частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 550 000 грн судові рішення залишені без змін (а. с. 74-105).

Рішенням господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року з ПП "Інтерхім-КС" на користь ПАТ "Родовід Банк" стягнуто 217 314 грн 89 коп. заборгованості за процентами за кредитом; 9 042 грн 63 коп. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 26 814 грн 13 коп. - інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за процентами, 8 917 грн 45 коп. - 3% річних від суми прострочених процентів. В частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 43 640 грн 33 коп. відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні заяви ПП "Інтерхім-КС" про розстрочення виконання рішення господарського суду Київської області відмовлено.

Крім того, як установлено постановою Господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року на день її прийняття ПП "Інтерхім-КС" було сплачено заборгованість за кредитним договором у розмірі 213 498 грн 57 коп. Таким чином, станом на 20 червня 2012 року розмір заборгованості ПП "Інтерхім-КС" перед ПАТ "Родовід Банк" становив 704 872 грн 09 коп., що також підтвердив представник ПАТ "Родовід Банк".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позичальник та майновий поручитель належним чином не виконали взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, допустили заборгованість, не виконуючи рішення суду від 20 червня 2012 року про стягнення кредитної заборгованості, яка судом визначена згідно з вимогами закону та умов договору.

Доводи касаційної скарги про незастосування строку позовної давності до нарахованих банком відсотків за період з 28 лютого по 25 вересня 2009 року безпідставні, оскільки вона не пропущена (є невиконане рішення суду), крім того, 28 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_4 було підписано додатковий договір № 3 до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди продовжити термін сплати зазначених відсотків за користування кредитними коштами.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про необхідність відмови в позові з підстав, що при укладенні спірного договору іпотеки не було отримано згоди органу опіки та піклування у зв'язку із проживанням у ньому малолітньої дитини, виходячи із наступного.

Верховний Суд України на засіданні судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6-2940цс15, предметом якої був спір про визнання недійсним договору іпотеки.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого норма ст. 177 СК України, ст. 16 Закону України "Про охорону дитинства" та ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України від 02 червня 2005 року № 2623-IV "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Для здійснення таких правочинів потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, обґрунтованими порушенням ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" (2623-15) (або цього ж Закону в редакції Закону України від 21 грудня 2010 року № 2823-VI (2823-17) "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" залежно від моменту виникнення спірних правовідносин) судам необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти на момент укладення оспорюваного договору наявність у дитини права користування житловим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (наприклад, довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначено й дитину) або на законі (стаття 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з'ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання;

2) ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло - предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-1055цс15.

Ураховуючи викладене, у справі, що переглядається, малолітня донька відповідача не мала і не має права власності на квартиру, що є предметом іпотеки. Вона набула права користування житлом як член сім'ї власника відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" та зберігає це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.

За таких обставин укладення договору іпотеки хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітньої дитини на користування житлом

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.