розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аско-Медсервіс", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 серпня 2014 року близько 17 год. 40 хв. на перехресті пр. Московського та вул. Північної у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля "Nissan Almera", державний номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля "Skoda Octavia Tour", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, а його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Постановою апеляційного суду Харківської області від 7 липня 2015 року скасовано постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 3 червня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Разом із цим позивач вважав, що сукупністю належних доказів було доведено наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у діях водія ОСОБА_4

На час дорожньо-транспортної пригоди відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Octavia Tour", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 2 липня 2014 року № АІ/1369735 у ПАТ "СК "Аско-Медсервіс". Він звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак остання йому відмовила з посиланням на відсутність постанови у адміністративній справі про визнання ОСОБА_4 винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

Позивач вважав, що оскільки винними діями відповідача йому було завдано матеріальну шкоду, що підтверджується звітом № 580 з визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, то остання підлягає відшкодуванню у розмірі 96 054 грн 63 коп. Крім того, позивач просив про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінив у сумі 10 000 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 96 054 грн 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення на його користь з ОСОБА_4 96 054 грн 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Такий висновок судів відповідає встановленим у справі обставинам та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2016 року залишити без змін.